Локальна історія запустила подкаст про давні міста

Локальна історія запустила новий подкаст “Lifestyle. Давні міста”. Перший цикл присвятили історії княжого Києва у Х-ХІІІ століттях.

Про це йдеться у повідомлення на їхньому сайті.

 

"Це спроба подивитись на життя давніх історичних міст України очима звичайної людини та дати прості відповіді на прості запитання. Як ця людина народжувалась і помирала? Які були можливості кар'єрного росту? Якими були вулиці і будинки, одяг та посуд?", – розповів автор ідеї та ведучий подкасту Павло Нечитайло.

У кожному епізоді слухачі почують коментарі фахових істориків, фрагменти наукових статей, монографій та давніх літописів.

Перший випуск про дитинство у давній столиці: раннє дорослішання, іграшки та закладні дитячі жертви.

У дев'яти епізодах подкасту слухачі дізнаються про те, якими були інтер'єри та екстер'єри тогочасних будинків і дворів, про тонкощі торгівлі, імпорту та експорту княжого Києва, як виглядали офіси ремісників, чим харчувались давні кияни, якою була мода та буденний костюм міщанина у Х-ХІІІ століть.

П'ять випусків готували у співавторстві із багаторічним дослідником київського Подолу, а нині завідувачем сектору археології у Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" Сергієм Тараненком.

Також до підготовки програми долучились: завідуючий відділом археології Києва Інституту археології Всеволод Івакін, старша наукова співробітниця відділу біоархеології Інституту археології Олександра Козак, наукова співробітниця відділу археології Києва Аліна Сушко, незалежна дослідниця Леся Ткачук, старший зберігач фондів музею грошей національного банку України Андрій Бойко-Гагарін, археозоолог Михайло Кублій, дигер Кирило Степанець та інші вузькопрофільні фахівці.

Автор та ведучий проєкту Павло Нечитайло є кандидатом історичних наук, членом Спілки археологів України, музикантом, лідером гурту "Пропала Грамота" та учасником дуету "Zapaska".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.