У Києві магазин одягу випустив сережки з елементами радянської символіки

У Києві магазин одягу українських дизайнерів випустив сережки з елементами радянської символіки – п’ятикутною зіркою, обрамленою в пшеничні колоски. Прикрасу продають майже по 20 тисяч гривень за пару.

Про це повідомили на сайті ТСН.

 

На моделях у новій колекції представили великі сережки жовтого кольору. Вони нагадують герб СРСР, але замість серпа та молота в центрі обрамлення п'ятикутна зірка.

"Легкі двосторонні сережки з зіркою та логотипом. Ручна робота", – йдеться в описі до товару на сайті магазину.

Прикраси уже викликали хвилю обурення на сторінці магазину в Instagram.

 

"Зовсім ***нулися. Нормальний же бренд був", "Сором", "А в чому ідея?", "Крім того, що це радянська символіка, ніхто не помічає, що це відверто якийсь сувеніроподібний несмак?", – написали під фото з сережками.

Наразі представники бренду не прокоментували цей інцидент та не пояснили своєї позиції.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.