IN MEMORIAM: Помер історик, дослідник визвольного руху Володимир Муравський

4 березня у Львові помер історик, дослідник визвольного руху, науковий працівник Музею Гідності у Львові Володимир Муравський.

Про це сповістила Спілка Української Молоді.

"4 березня 2024 року відійшов у Засвіти Володимир Муравський – львівський історик, архівіст, редактор, публіцист, дослідник національно-визвольних змагань, вихованець Спілки Української Молоді в Україні, щира і мудра Людина, без якої нам вже не буде так затишно у цьому світі", - йдеться у повідомленні.

До Спілки Української Молоді Муравський долучився в 1994 році під час навчання у Львівській гуманітарній гімназії.

Володимир Муравський був також громадським діячем і волонтером. Активіст ГО "Громадська варта", "Допоможи фронту", Резерву І дивізії УНА "Галичина". Лицар відзнаки "Гвардія революції " (Залізний хрест Майдану). 

У Володимира залишилися дружина та син.

Парастас та чин похорону відбудеться 6 березня о 12:00 в каплиці на вул. Орлика у Львові.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.