В український прокат вийде художній фільм про Будинок "Слово"

У травні в український прокат вийде художній фільм «Будинок "Слово". Нескінчений роман» Тараса Томенка.

Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомила поетка і сценаристка фільму Любов Якимчук.

"Будинок "Слово". Нескінчений роман" – це перший ігровий фільм, що розповідає про покоління українських митців, знищених фізично та морально сталінською репресивною машиною у 1930-х роках.

"Усі вони стали учасниками експерименту, спрямованого на виведення нового типу радянського письменника та тотальний контроль над процесом творчості з метою створення єдиного художнього методу соціалістичного реалізму, та не кожен з письменників погоджується оспівувати культ Сталіна", — йдеться в описі до фільму.

У 1930-х роках XX століття у Харкові у 66 квартирах будинку жили найвідоміші митці української культури — Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Павло Тичина, Наталія Ужвій, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Олесь Курбас, Михайло Яловий, Іван Багряний, Раїса Троян та інші.

Режисер стрічки — Тарас Томенко, сценаристи — Тарас Томенко та Любов Якимчук, оператор-постановник — Михайло Любарський, художник-постановник — Шевкет Сейдаметов, композитор — Алла Загайкевич, продюсери — Юлія Чернявська, Олег Щербина, Пилип Іллєнко та Ростислав Мартинюк. Виробництво — FRESH PRODUCTION GROUP.

Світова прем'єра фільму відбулась 2021 року на 37-му Варшавському кінофестивалі.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.