Порт-Аненталь замість Южного. В Україні перейменують понад 100 населених пунктів

У Верховній Раді підтримали перейменування міста Южне в Одеській області на Порт-Аненталь.

Про це повідомили у Південному міжрегіональному відділенні Інституту національної пам'яті.

"Аненталь - це німецька колоніальна назва нинішнього селища Нові Біляри. Серед запропонованих варіантів був гідронім Аджалик, Оріяна тощо. Місцеві еліти наполягали на українізації нинішньої назви, не дивлячись на те, що місто розташоване в найпівнічнішій частині Чорного моря, географічно північніше багатьох міст Одещини, Херсонщини та Криму", - зазначили у Південному міжрегіональному відділенні Інституту національної пам'яті.

Таке рішення 20 березня ухвалив комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування та регіонального розвитку та містобудування.

Загалом ухвалили рішення щодо перейменування 5 міст і 104 селищ. Зміни стосуються населених пунктів у 16 областях України. Наприклад, Червоноград отримає назву Шептицький, Синельникове – Ріднопілля, Гвардійське – Козацьке, Южне - Порт-Аненталь, Павлоград – Матвіїв,  Бровари – Броварі, Надеждівка – Шампань тощо.

З повним списком можна ознайомитися за посиланням.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.