24 лютого на підтримку України провели акції у майже 70 країнах світу

24 лютого 2024 року українські громади та організації діаспори провели 1023 акції на підтримку України. Заходи відбулися у 746 містах в 69 країнах, на всіх континентах світу, включно з Антарктидою.

Про це повідомляє Світовий конгрес українців.

Найбільша кількість подій 24 лютого відбулася в Німеччині, США, Франції, Сполученому Королівстві та Канаді. 

Президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод виголосив промову на акції у Вашингтоні,  біля одного з найважливіших символів американської демократії – Меморіалу Лінкольна. 

"Світовий Конґрес Українців та наші друзі по всьому світу закликають міжнародну спільноту дати Україні те, що потрібно для перемоги – більше зброї, більше боєприпасів, посилення санкцій та арешт російських активів. Треба змусити Росію заплатити"– наголосив Павло Ґрод у своєму виступі.

У Празі масштабний український мітинг відкривав Президент Чехії Петр Павел, в Брюсселі до масової демонстрації доєднався єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс. 

З Антарктиди відеозвернення записали учасники  28-ї української антарктичної експедиції.  

Світовий конгрес українців спільно з виданням "Українська правда" створили інтерактивну карту, на якій позначені країни, міста, локації, дата та час проведення акцій до других роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого в рамках глобальної адвокаційної кампанії СКУ StandWithUkraine.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.