В Росії хочуть запровадити День пам'яті жертв геноциду радянського народу

В Росії може з'явитися нова офіційна дата - День пам'яті жертв геноциду радянського народу.

Про це пише низка російських ЗМІ.

Зазначають, що законопроєкт знаходиться на стадії розробки, і депутати ще не визначилися з датою. Це може бути 19 квітня — цього дня 1943 року вийшов указ про покарання нацистів, винних у вбивствах та катуваннях радянських громадян. Або 8 лютого — 1946 року цього дня обвинувач від СРСР Роман Руденко виступив із вступною промовою на Нюрнберзькому процесі.

Про те, що під час Другої світової війни від геноциду постраждали не лише євреї, а й громадяни Радянського Союзу, у російських політичних та наукових колах почали говорити лише нещодавно.

У 2023 році Слідчий комітет РФ почав доводити геноцид радянського народу у Калузької області. У лютому 2024 року суд визнав геноцидом народів СРСР злочини нацистів у Курській області. А в березні 2023 року Держдума ухвалила заяву про визнання геноциду народів СРСР у 1941-1945 роках.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.