IN MEMORIAM: Помер режисер-документаліст Ігор Кобрин

На 73-му році помер український режисер-документаліст і засновник студії "Телекон" Ігор Кобрин.

Про це повідомила його колега, кінознавиця Стелла Кломінська. 

"І знову сумна звістка... Щойно телефоном повідомили... Пішов з життя колега, однокурсник, кінорежисер Ігор Кобрин. Прощавай, друже!", - написала Стелла Кломінська.

Ігор Кобрин народився 2 лютого 1951 у Львові. Навчався у Львівському університеті. 1981 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва за фахом режисер кіно і телебачення. Від 1982 року працював на студії "Укртелефільм".

Ігор Кобрин - лауреат Шевченківської премії 1989 року, член Національної спілки кінематографістів України. Він отримав звання заслуженого діяча мистецтв України у 2008 році за вагомий особистий внесок у вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років.

Він заснував телестудію "Телекон", яка спеціалізується на виробництві документальних фільмів, серіалів і телепрограм. Знімальна група компанії співпрацювала з закордонними телеканалами, зокрема ВВС. 

Творчий доробок режисера складають документальні серіали "1941" та "1945", фільми "Не хочу згадувати", "Заручники свободи", "Апельсинова долька", "Собор на крові", "Хлібна гільйотина", трисерійна стрічка "Плавильний котел" та інші. Кобрин став сценаристом та продюсером документальної кінотрилогії "Чорнобиль: Два кольори часу". 

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.