Оригінали прокламацій про визнання Голодомору штатами США передано у фонди Музею Голодомору

Оригінали п’яти документів-прокламацій про визнання американськими штатами Голодомору геноцидом українського народу, які були видані впродовж останнього місяця відтепер у колекції Національного музею Голодомору-геноциду.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Під час відвідин Музеї Голодомору Данило Волинець передав подарунок від своєї дружини, Надзвичайного і Повноважного Посла України в США Оксани Маркарової. Це оригінали п'яти документів-прокламацій про визнання американськими штатами Голодомору геноцидом українського народу, які були видані впродовж останнього місяця. Прийняла документи головний зберігач Музею Марина Принь.

"Оригінали (!!) п'яти Прокламацій про визнання Голодомору, виданих губернаторами штатів Вашингтон, Мериленд та Юта, а також мерами міст Балтимор (штат Мериленд) та Кент (штат Вашингтон) - від сьогодні в колекції Національного музею Голодомору-геноциду. Це дипломатичні, мистецькі, архівні шедеври міжнародного значення. І почин великого проєкту та ідея авторства нашого колеги Святослава Вовкуна", - зазначила директорка Леся Гасиджак.
В. о. Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак подякувала родині Оксани Маркарової та Данила Волинця за цінні артефакти, які займуть достойне місце в колекції музею. Також від Музею було передано книжки про Голодомор для Посольства України в Сполучених Штатах.
 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.