АНОНС: Музей Голодомору запрошує на виставку вишиванок з унікальними історіями

До Дня вишиванки Музей Голодомору вперше вдягне в сорочку відомий пам'ятник «Гірка пам’ять дитинства» та відкриє виставку вишиванок з унікальними історіями

Про це повідомляє Музей Голодомору.

18 травня запрошуємо представників ЗМІ та громадськості до Національного музею Голодомору-геноциду разом відсвяткувати День вишиванки та Міжнародний день музеїв. Цьогоріч ми поєднуємо традицію і сучасність для залучення широкої громадськості до популяризації та вивчення української ідентичності. 

До Дня вишиванки вперше найвідоміший пам'ятник Голодомору — "Гірка пам'ять дитинства" (дівчинка з колосками) — буде вдягнуто в українську сорочку. У роки Голодомору українські діти були позбавлені не лише шматка хліба, а й щасливого дитинства — розваг, красивого одягу, безтурботних буднів і свят. У День вишиванки цією символічною акцією ми хочемо згадати про їхнє втрачене дитинство та нагадати, що його і сьогодні, просто в цей самий час, крадуть у сучасних дітей, позбавляючи права на безпеку, освіту, а часто — і на життя.  

Сорочка, яку "вдягне" наша дівчинка з колосками, обрана не випадково — її пошила Майстерня етно-одягу I TELL YOU з міста Ірпінь. Ініціатива, яку очолює Юлія Лівінська, навчає всіх охочих швидко та якісно виготовити власноруч собі вишиванку, яка є символом української ідентичності та культури. Таким чином, окрім участі в Дні вишиванки, Музей висловлює підтримку низовим ініціативам щодо сучасного відродження української культури. 

Початок акції — о 10:00 годині біля самого пам'ятника (м.Київ, вул. Лаврська, 3).

Одночасно в Залі пам'яті відкриється виставка сорочок із фондів Музею з унікальними історіями. Зокрема, будуть представлені вишиті артефакти періоду Голодомору. Один із найбільш цінних експонатів — сорочка з с. Перекопівка Роменського району Сумської області. Агафія Чуб  вишила її у 1920-х роках на власне весілля. Жінка раптово померла у 1930 році. Рятуючи під час Голодомору двох доньок, чоловік Агафії виміняв всі вишиті речі та дорогоцінності на продукти харчування. Залишив тільки весільну сорочку дружини, яку сильно кохав. Кілька років тому донька покійної Ганна Аврамівна Омельяненко (Чуб) передала родинну реліквію Музею Голодомору.

Також в експозиції будуть представлені унікальні сорочки, що були знайдені у с. Єрківці Бориспільського району на Київщині. Дарувальниця Дар'я Аніщук разом з родиною ще в 2014 році переїхала з Донецької області до Києва. Дар'я та її чоловік — лікарі, працевлаштувались у сільській амбулаторії. Селищна рада надала їм для тимчасового проживання будинок. Саме там нові власники знайшли чотири вишиті сорочки, якi могли опинитися на смітнику, але були "врятовані" та передані до фондів Музею Голодомору.

Загалом, з 18 по 28 травня в Музеї будуть представлені 11 вишиванок, більшість яких - з унікальною історією.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.