Прокуратура подала позов щодо повернення державі археологічної пам'ятки

Диканська окружна прокуратура пред'явила позовні заяви про повернення у власність держави земельних ділянок, на яких розташована пам'ятка археології місцевого значення. Йдеться про могильник IV-початку V століть черняхівської культури, що знаходиться в селі Кантемирівка Чутівської територіальної громади. 

 

У 1924 році поселення та могильник виявлений археологом Михайлом Рудинським під час дослідження трьох курганів з глибокими похованнями та підбоями "катакомбного" типу.

У 1945 році дослідження пам'ятки продовжено археологом Іваном Ляпушкіним.

У 1948 році археологом та науковцем Євгенією Махно розкопано 10 безкурганних поховань та наземну споруду на дерев'яному каркасі, вимазаною глиною. Під стіною виявлені ліпні горшки та гончарні миски.

У квітні 1979 року рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів затверджено межі охоронної зони могильника.

У квітні 1982 року рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів могильник внесено до Переліку пам'яток історії та культури Полтавської області.

У травні 1983 року на вказану пам'ятку археології працівниками Полтавського обласного управління культури складено паспорт, схематичний план, акт технічного огляду та зобов'язання по її охороні.

У 2019-2020 роках земельні ділянки із пам'яткою передано у приватну власність. Наразі територію могильника розорено та засіяно сільськогосподарськими культурами.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.