В ЮНЕСКО надіслали номінаційне досьє на Одесу

Україна просить ЮНЕСКО включити Одесу у список Світової культурної спадщини

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко урочисто підписав досьє на включення Одеси до основного списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. У заході взяли участь міський голова Одеси Геннадій Труханов і голова Національної комісії України у справах ЮНЕСКО - перша заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова.

"Я вдячний усім, хто долучився до складання досьє, аби воно було передане в ЮНЕСКО для прийняття негайного рішення щодо включення центру Одеси до списку Світової спадщини... По-перше, це справедливо: Одеса на це заслужила, як і ті, хто працював над цим досьє. По-друге, так ми збережемо нашу спадщину, яка зараз, зокрема в Одесі, зазнає руйнувань. Ми вважаємо, що ця символічна парасолька ЮНЕСКО дозволить зберегти нашу спадщину", - сказав Ткаченко.

7 жовтня відкриється процедура для розгляду цього питання у відповідному Комітеті ЮНЕСКО.
 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.