Музей Вінниці розпочав збирати пам’ятні речі російсько-української війни

Колектив Музею Вінниці звертається до вінничан з проханням приносити до них ті речі, які з часом можуть стати елементом експозиції музею

 

"Зараз на наших очах Українці пишуть нову історію нашого народу жовто-блакитними фарбами і ми з вами маємо це задокументувати. Усе довкола має значення та ми просимо вінничан посприяти збереженню пам'яток на стінах і столах нашого Музею", - пише на своїй сторінці у фейсбуці колектив Музею Вінниці.

В повідомленні йдеться і про те, що перш за все просять передавати у фонди речі, пов'язані з цією війною та її вінницьким контекстом.
"Зараз це може бути що завгодно: від дитячих малюнків до трофейного ворожого танку. Жартуємо, захоплену техніку краще передавати нашим ЗСУ", - пишуть музейники.
З приводу передачі речей у музей пишіть головній зберігачці фондів Ользі Корж (пошта korzh.history@gmail.com / Телеграм @OlgaKorzh).

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.