У Вільнюсі відкрили виставку скульптур Пінзеля зі Львівської галереї

У Національному музеї «Палац Великих князів Литовських» у Вільнюсі відкрилася виставка «Містика барокової скульптури: Йоанн Ґеорґ Пінзель та інші майстри Львова XVIII ст.» з колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького.

Про це в коментарі кореспондентові Укрінформу повідомив речник галереї Василь Мицько.

 

"У Вільнюсі відкрили виставку з шести скульптур Йоанна Пінзеля та двадцяти робіт інших львівських скульпторів XVIII ст. Наша галерея передала найкращі твори барокової скульптури. Експозицію представили у Національному музеї "Палац Великих князів Литовських". А приурочена ця виставка до 700-річчя столиці Литви", - розповів Мицько.

Мистецькі твори до Вільнюса супроводжував реставратор Львівської галереї мистецтв Андрій Ценкін. Адже чимало скульптур львівськими фахівцями були спеціально відреставровані саме для цієї виставки й будуть представлені для загального огляду вперше.

Серед робіт Йоана Пінзеля литовці та гості міста зможуть побачити скульптури "Івана Хрестителя", "Богоматір", "Св. Фелікса з дитям", "Св. Флоріана", "Св. Якима" та "Розп'яття". Також представлені інші відомі майстри, такі як Антоні Осінський, Ян Оброцький , Францішек Оленський, та роботи кількох невідомих скульпторів часу, що відбиває драматизм і містику львівської скульптури.

Виставка "Містика барокової скульптури: Йоанн Ґеорґ Пінзель та інші майстри Львова XVIII ст." триватиме у Вільнюсі з 16 лютого до 22 травня 2022 року.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.