Статуї римського імператора Костянтина повернули вказівний палець, який відпав від неї 500 років тому

У римському музеї до статуї колос Костянтина Великого прикріпили палець, який відпав ще у XVI столітті.

Про це повідомляє The Guardian.

 
Фото: Adam Eastland/Alamy

Дослідники вважають, що вказівний палець відірвався, коли в 1584 році сферу, яку тримав Костянтин, відокремили від руки та помістили на вершину колони, що стояла на Аппієвій дорозі — найважливій дорозі Римської імперії.

Палець знайшли в колекції маркіза Джампьетро Кампала, яку придбав Лувр у 1836 році. У 1913 році знахідку в Луврі помилково класифікували як палець ноги, але у 2018 році дослідниця встановила, що все ж таки це фрагмент пальця на руці. Здогадку підтвердили за допомогою 3D-графіки — археолог Лувру поєднав модель пальця з моделлю колоса, і вони ідеально збіглися.

Палець "ідеально" поновили на його законному місці з використанням "неінвазивної, оборотної та невидимої системи".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.