АНОНС: Лекція «Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя»

Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича «Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба» та «Розпочали стрільці українські з москалями тан…»: Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни»

23 жовтня о 15 годині в Національному музеї історії України відбудеться лекція професора Західноукраїнського національного університету, доктора політичних наук, ветерана АТО Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя".

Січові стрільці першими у XX ст. взяли до рук зброю, аби вибороти незалежність України. Вони витворили свій, притаманний тільки "лицарям червоної калини", стиль: художники й поети з їхнього середовища формували модерні напрями розвитку українського мистецтва, десятки пісень січових стрільців і досі живі у народній пам'яті, а мазепинка нині є елементом уніформи сучасних ЗСУ. І ще одна, вкрай важлива деталь: цих людей було дуже небагато — кілька тисяч за весь період існування Леґіону Українських січових стрільців.
Й саме вони у 1914—1916 рр. змінили перебіг української історії. Із початком Першої світової війни вище керівництво Російської імперії було переконане у тому, що з "українською проблемою" покінчено назавжди: усі українські організації на Наддніпрянщині ліквідовані, була окупована Галичина, знищені всі прояви національного життя.
У цій майже безвихідній ситуації тільки Січові стрільці зброєю ствердили — Україна живе і бореться. Внаслідок героїчної оборони гори Маківка російські війська так і не змогли захопити карпатські перевали, у запеклому бою на горі Лисоні Січові стрільці ціною втрати більшості свого складу зупинили російський наступ на Бережани, героїчна оборона "усусами" Полуторів на Тернопіллі стали символами нашої військової звитяги.
Але Леґіон Українських січових стрільців — це не лише мілітарна слава, а й вражаюча інтенсивність культурно-просвітницької роботи, перші українські школи на звільнених від російського панування теренах, Шевченкові вечори, хати-читальні, допомога місцевому населенню.
Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба" (Тернопіль: Джура, 2016) та "Розпочали стрільці українські з москалями тан…": Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни" (Тернопіль: Джура, 2019).
ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ за умови попередньої реєстрації

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.