На Львівщині планують звести слов'янську хижу за автентичними технологіями

Організатори стверджують, що такий археологічний експеримент не має аналогів не лише в Україні, а й за кордоном, і закликають підтримати проєкт фінансово.

В історико-культурному заповіднику "Давній Пліснеськ", що на Львівщині, запускають проєкт "Пліснеська хижа – 2021". Організатори планують збудувати заглиблене слов'янське житло Х століття за автентичними стародавніми методами та на кілька тижнів відтворити реальний побут тогочасної слов'янської родини.

Про це Локальній історії повідомив археолог, директор Комунального закладу Львівської обласної ради "Адміністрація Історико-культурного заповідника "Давній Пліснеськ" Володимир Шелеп.

 
фото: Володимир Шелеп

Організатори наголосили, що збираються провести унікальний археологічний експеримент та на практиці дослідити усі етапи будівництва давнього слов'янського житла, опираючись на різноманітні наукові джерела етнографії і палеоархітектури.

"Ми фіксуємо й студіюємо усе: від заготівлі очерету на покрівлю, до формування останньої, від заготівлі, корування та обробки деревини, до конструювання каркасу, від складання печі-кам'янки до розпалювання в ній вогню", – повідомили в заповіднику.

Археологічний експеримент проводитимуть на території, яку вже досліджували раніше. Там знайшли фрагмент слов'янського житла, тож учасники експерименту зможуть не лише відновлювити стародавнє житло, але й паралельно поруч розкопувати справжнє помешкання Х століття.

"Родзинкою цього проекту є й те, що відбудовується не просто якесь житло, яке розкопали десь на якійсь пам'ятці археології. Мова йде саме про пліснеське житло, добре досліджене ще три десятиліття тому", – розповіли історики.

Організатори планують, внести збудоване житло "в канву екскурсійного маршруту по пам'ятці", зробивши його "однією з головних атракцій". Та "вишенькою на торті" стане можливість повністю заглибитись у давній світ слов'янського Пліснеська.

"Ми хочемо в реальних умовах відтворити, як проживала сім'я на Пліснеську у Х столітті. Де вони жили? Що їли? Чим займалися? Що вирощували? Це буде тиждень-два проживання та емоцій професійних реконструкторів – наших партнерів з ГО "Чорна Галич", – розповів Володимир Шелеп.

Також організатори зазначають, що окрім житла, матимуть і "невелику тогочасну "інфраструктуру". Однак деталі наразі тримають у секреті.


Організатори проєкту-експерименту "Пліснеська хижа – 2021" закликають допомогти фінансово. Номер картки: 4149 4991 1429 4513, одержувач Марія Іванців (заступник Голови ГО "Військово-історична дружина "Чорна Галич")

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.