АНОНС: Презентація онлайн-доступу до цифрових копій журналу «Архіви України»

«Архіви України» – це науково-практичний журнал, відомий у світі, заснований Державною архівною службою України ще у 1947 році

12 березня о 14.00 в залі Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ" (м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 8/16) відбудеться презентація онлайн-доступу до цифрових копій повного зібрання науково-практичного журналу "Архіви України".

Тривалість заходу: 1 година.

 

"Архіви України" – це науково-практичний Журнал, відомий в Світі, який заснований Державною архівною службою України ще у 1947 році. Журнал "Архіви України" містить дослідження актуальних питань історії, теорії і практики архівної справи в Україні та Світі, теорії і методології архівознавства.

Онлайн-доступ до цифрових копій повного зібрання Журналу "Архіви України" створить можливість долучити не тільки українського читача, а й на Світовому рівні презентувати унікальні архіви та документи.

До участі у заході запрошені:

  • Голова Державної архівної служби України – Хромов Анатолій Володимирович;
  • керівник приватного підприємства "Архівні Інформаційні Системи" – Віслобоков Кирило Асенович;
  • директор Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України – Папакін Георгій Володимирович;
  • завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, головний редактор науково-практичного журналу "Архіви України" – Палієнко Марина Геннадіївна;
  • директор Центрального державного електронного архіву України – Ковтанюк Юрій Славович.

У зв'язку з карантинними заходами кількість місць обмежена.

Акредитація журналістів до 15:00 11.03.2021 за електронною адресою: l.hemrayeva@arch.gov.ua, (044) 275-27-77.

Питання для спікерів можна надсилати до 10:00 12.03.2021 на електронну адресу: l.hemrayeva@arch.gov.ua.

Захід транслюватиметься на YouTube-каналі Укрінформу.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.