В Ужгороді відкрили фотовиставку про старовинні дерев'яні церкви

В Ужгородському скансені відкрили масштабну мистецьку фотовиставку “Дерев'яні скарби”, присвячену старовинним церквам України та Польщі

Про це повідомив кореспондентові Укрінформу директор Агентства регіонального розвитку "Закарпаття" Михайло Данканич.

Він зазначив, що проєкт "Дерев'яні церкви - приховані скарби спільного туристичного регіону Карпат" охоплює 20 храмів Закарпаття та Подкарпатського воєводства у Польщі. Протягом року над проєктом працювали 10 фотографів: Томаш Міхалські, Крістіан Клисевіч, Марек Кузіемскі, Томаш Міелнік та Аліця Мруз із Польщі та Олег Хававчак, Сергій Денисенко, Юрій Крилівець, Роберт Довганич та фотокор Укрінформу Сергій Гудак від України.

За словами Данканича, виставка працюватиме до 10 березня 2021 року в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, потім фотороботи можна буде переглянути в атріумі будівлі Закарпатської облради. Згодом фотографії церков будуть розміщені на окремому вебресурсі з вільним доступом для широкого загалу, аби кожен зміг насолодитися красою дерев'яних церков.

Проєкт реалізується в межах CBC Programme Poland-Belarus-Ukraine 2014-2020 за фінансової підтримки Європейського Союзу.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.