У Новгороді-Сіверському закрили справу через портрети Леніна і Сталіна

Слідчі не побачили в портретах Володимира Леніна та Йосипа Сталіна, розташованих на водонопірній вежі в Новгороді-Сіверському (Чернігівська область), пропаганди комуністичного тоталітарного режиму та закрили справу через «відсутність складу правопорушення».

Про це повідомив співзасновник проєкту "Декомунізація.Україна" Вадим Поздняков у Facebook.

 

"За результатами досудового розслідування слідчі ухвалили рішення закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 284 (відсутність у діянні складу кримінального правопорушення) Кримінально-процесуального кодексу України", — заявили у прокуратурі.

У прокуратурі також зазначили, що інші провадження через використання символіки тоталітарного режиму не розслідують. Місцева влада теж не ухвалює жодних рішень щодо демонтажу цих портретів.

Поліція закрила справу щодо непроведення демонтажу портретів Леніна і Сталіна. Правоохоронці завершили розслідування і...

Опубліковано Pozdniakov Vadym Понеділок, 25 січня 2021 р.

"Будь-яких рішень стосовно зображень Леніна і Сталіна міська рада не ухвалювала", — йдеться у відповіді мерії.


Нагадуємо, що мозаїчні портрети Леніна та Сталіна були розміщені в 1930-х роках у центрі міста на водонапірній вежі. У 2017 році Український інститут національної пам'яті вимагав їх прибрати, посилаючись на закон про засудження тоталітарних режимів. Згодом обласна прокуратура розпочала кримінальне провадження за фактом пропаганди символіки комуністичного тоталітарного режиму.

Тодішній мер міста Олег Бондаренко наполягав, що портрети не є символами комунізму, та відмовлявся їх демонтувати. Він вважав, що їх хочуть зняти "агенти ФСБ, яким потрібно розхитати ситуацію у прикордонному місті". У 2019 році питання про демонтаж виносили на засідання міськради, але більшість його не підтримала.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.