У Туреччині розкопали гробницю давньогрецького астронома Арата

Археологи, що працюють на місці стародавнього грецького міста Солі Помпейполіс в південній провінції Мерсін в Туреччині, відкрили меморіальне поховання давньогрецького астронома й поета Арата, який народився в 315 році до Р.Х.

Про це повідомляє портал Greek Reporter.

 

Саме ж це місто в античній провінції Пафлагонія, де дослідники розкопали могилу Арата, було важливим не лише в грецьку, а й у римську добу. Цікаво, що залишки Солі Помпейполіса було знайдено лише в ХІХ столітті, коли були розкопані руїни Зимбилли Тепе в чорноморському регіоні Туреччини.

Могилу обдарованого поета і астронома Арата розкопує професор Ремзі Ягджі, завідувач кафедри музеології турецького університету Докуз Ейлюль.

За словами вченого, це відкриття має важливе значення для історії регіону й буде представляти великий інтерес для мандрівників та туристів, котрі захочуть побачити пам'ятник.

"Вперше була виявлена меморіальна гробниця, пов'язана з археологією стародавнього міста Солі Помпейполіс. Крім більш знайомих будівель, таких як вулиці з колонами, старовинний порт, театр і лазня, було виявлено щось дуже унікальне. Ця знахідка надає динаміку древньому місту і може вплинути на туризм в регіоні", — наголосив професор.

За словами археолога, розкопки руїн Солі Помпейполіса ведуться з 20 липня 2020 року. Також дослідник вказав на два ряди шестикутних структур і арки навколо меморіальної гробниці, які були розкопані його робітниками.

Ягджі додав, що Арат був широко відомий як в період еллінізму, так і в римський період: його роботи з астрономії, а також його поезія все ще читаються і вивчаються донині.


Довідково. Арату
, який також відомий як Арат з Сол, належать астрономічна поема "Явища" в 732 віршах і поема "Ознаки погоди" в 422 віршах. Ця поема вагомо вплинула на розвиток подальшої літературної традиції.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.