Печатка як свідок війни Кемпбеллів і Макдональдів. Археологи знайшли цікавий артефакт

У Шотландії археологи з Університету Редінга знайшли невелику гербову печатку у замку Дунівейг на острові Айла. Її використовували при відправленні таємних послань.

Вона слугує підтвердженням переказів про ворожнечу двох кланів – Кемпбеллів і Макдональдів, повідомляє Газета.UA із посиланням на Ancient Origins.

 
Фото: Sarah Lambert-Gates & Darko Maricevic / Antiquity Publications Ltd, 2020

Знайдена печатка була відлита в формі квітки. Виготовлена зі сплаву свинцю та олова з сурмою і сріблом. Її діаметр 36 мм. На зворотному боці викарбувано дату – 1593 рік.

Власника печатки ідентифікували по гербу. На думку археологів, вона належала серу Джону Кемпбеллу з Каудора. На початку XVII століття клан Кемпбеллів боровся з кланом Макдональдів за стратегічні території на західному узбережжі Шотландії.

Одним із найважливіших оплотів був острів Айла, який належав Макдональдам. На ньому знаходиться замок Дунівейг – на краю східного мису затоки Лагавулін. Він побудований в XVI столітті на руїнах більш давньої споруди.

Замок Дунівейг був головною цитаделлю Макдональдів. 1494 року клан відлучили від корони. З тих пір у нього почалися неприємності. Люди Кемпбеллів усе частіше вторгалися на землі Макдональдів, прикриваючись волею короля. 1615 року королівською волею замок Дунівейг передали серу Джону Кемпбеллу з Каудора. Це поклало початок війні двох кланів.

Вважається, що 1593 рік був особливо неспокійним в історії Кемпбеллів. За рік до цього сера Джона Кемпбелла, власника Каудора, вбили люди його ж клану. Дослідники передбачають, що печатка була виготовлена за наказом його сина, якого також звали Джон.

Археологи з'ясували, що будівлю замку, в якій знайшли печатку, звели після облоги 1614 року. Можливо, печатку використовували для листування з королівською родиною. Дослідники говорять, що замок Дунівейг переходив із рук у руки. Клан Макдональд 4 рази відбивав його у противника. Але Кемпбели щоразу повертали його собі.

Ймовірно, під час такої облоги печатку заховали, щоб не дісталася ворогові. А знайти її власник потім не зміг, тому що над місцем схову оборонці насипали земляний вал.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.