ПЦУ та науковці випустять книгу з історії Української православної церкви

ПЦУ планує за участю священників та науковців створити фундаментальну історичну працю, в якій об'єктивно висвітлити історію Української православної церкви.

Про це заявив Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній на пресконференції з нагоди першого року інтронізації у понеділок, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"На жаль, у нас немає фундаментальних праць з історії Української православної церкви. Є багато досліджень, є багато праць, але в майбутньому ми хочемо... створити справжній фоліант з історії Української православної церкви, об'єктивно написаний, бо, на жаль, вся історія, яка писалася до цього часу, писалася не в наших інтересах, а в інтересах нашого північного сусіда", - сказав Епіфаній.

Він нагадав, що минулого року було створено Інститут церковної історії ПЦУ, який очолив Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Окрім того, планується налагоджувати стосунки з університетами та науковими установами України.

"Нам справді потрібно багато попрацювати, щоб написати справжню історію Української православної церкви, не викидаючи якихось трагічних сторінок.

Ми повинні знати справжню історію, вивчати її, робити висновки, щоб у майбутньому не робити помилок, бо якщо ми не будемо знати своєї історії, минулого, то ми не зможемо збудувати справжнього майбутнього", - підкреслив Предстоятель ПЦУ.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.