В Італії археологи знайшли гробницю залізного віку із колісницею та без скелета. ФОТО

У центральній частині Італії під час проведення земляних робіт археологам вдалося виявити гробницю залізного віку. У ній знайшли зброю, прикраси і колісницю. Місце усипальниці виявили випадково під час огляду ділянки землі перед будівництвом нового спортивного комплексу в долині річки Невола.

Очолила групу дослідників Федеріка Босхі з Університету Болоньї, повідомляє Урядовий кур'єр.

 

Знайти гробницю археологам допомогла аерофотозйомка, коли в кадр потрапили обриси круглих ровів. Це викликало інтерес, і вчені більш детально обстежили місцевість.

Для цього вони виміряли електромагнітне поле цієї місцевості, що показало підземну аномалію і провели магнітну зйомку, яка вказала на наявність металевих предметів.

Сама по собі гробниця має невеликі розміри – 3.2х2.8 метра. Навколо неї був насипаний рів, ширина якого склала 30 метрів. Більше того, вченим вдалося встановити, що над усипальницею колись був насипаний земляний курган, але з часом він зрівнявся з землею.

Серед знахідок всередині поховання виділяють різну зброю, залізні і бронзові предмети, серед яких можна відзначити бронзовий шолом воїна, відро з бронзи, і частини від колісниці.

Встановити хто ж тут був похований археологам не вдалося, так як скелета померлого не виявили. Про високий соціальний ранг цього таємничого власника поховання свідчать як велика кількість, так і розкіш похоронних предметів.

 

Але хоч тіла не вистачає, скарби у цій могилі, якій 2600 років, унікальні. "Неординарна колекція культурних матеріалів" – це "недвозначне свідчення аристократичного статусу власника гробниці", – повідомила Босхі виданню Live Science в електронному листі.

Припущень про те, куди поділися рештки людини поки немає, можливо її перед похованням піддали кремації, або кістки зотліли, але версія про грабіжників точно відпадає, через те, що скарби залишилися на місці, їх ніхто не розікрав.

Гробниця датується VII століттям до Р.Х., тому вона, ймовірно, належала культурі Пічені, групі людей залізного віку, які жили вздовж узбережжя Адріатики в Італії.

Докази, включаючи артефакти цього поховання, свідчать про те, що пічені були войовничим племенем, але у 268 р. до Р.Х. Рим анексував їхні землі.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.