У Британії рідкісну монету продали за рекордні 1 млн фунтів. ФОТО

Рідкісна монета соверен Едварда VIII 1937 року була куплена приватним колекціонером за 1 мільйон фунтів стерлінгів ($1,3 млн), що зробило її найдорожчою британською монетою за всю історію.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Reuters.

 

Монета була однією з шести, підготовлених Королівським монетним двором, коли Едвард став королем в 1936 році, і повинна була бути серійно випущена для загального обігу з 1 січня 1937 року.

Але він відрікся від престолу в грудні 1936 року, щоб одружитися з американкою Уолліс Сімпсон, після чого випуск монет було скасовано, а викарбувані монети ніколи не входили в обіг.

Едуард VIII наполягав на тому, щоб на портреті була зображена його ліва сторона, порушуючи традицію, що кожен новий монарх повинен бути повернений на монеті в протилежному напрямку до свого попередника.

Монета є совереном: тип золотої монети номіналом один фунт. Таких монет більше немає в обігу, але вони все ще діють в якості законного платіжного засобу у Великій Британії.

 

Виготовлена з 22-каратного золота, вона трохи менше і легше сучасної монети в 1 фунт.

З шести спочатку випущених монет, чотири знаходяться в музеях та установах, а дві в приватній власності.

Про їх існування не було широко відомо до 1970 року, оскільки вони були замкнені в сховищі і не виставлялися як частина колекції музею Королівського монетного двору через зречення Едварда.

Королівський монетний двір отримав дану монету від колекціонера із США, щоб повернути її до Британії для нового покупця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.