У Південному Бузі знайшли меч, якому понад 500 років. ФОТО

У місті Южноукраїнськ на Миколаївщині у річці Південний Буг місцевий житель знайшов цікавий артефакт – меч без руків’я, який може датуватись XIV-XVI століттям.

Про це повідомили на офіційному веб-сайті міста Южноукраїнська, передає Укрінформ.

 
Фото: веб-сайт міста Южноукраїнська

"Колекція Южноукраїнського міського історичного музею поповнилась досить цікавим артефактом – мечем без руків'я. Місцевий житель Олександр Ткачук знайшов меч у р. Південний Буг біля Грибової скелі. Працівники музею припускають, що знахідка може датуватись XIV-XVI ст.", - йдеться у повідомленні.

 
Фото: веб-сайт міста Южноукраїнська

Київська держава була другою країною в Європі, де виготовляли власні підписні мечі. І річ не лише у високому розвитку ремісничих технологій. Історикам добре відомо, що у літописних відомостях початкового періоду Київської держави меч виступає як свого роду "національна" зброя і державний символ.

 
Фото: веб-сайт міста Южноукраїнська

На українських землях у другій половини XVI ст. окремі елементи рицарської культури були сприйняті та засвоєні новоутвореним станом – козацтвом. Протягом XVI ст. меч як військовий інструмент на українських теренах був значно посунутий іншими видами довгоклинкової зброї – кордами, тесаками, нарешті шаблями.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.