На українському інтернет-аукціоні продають давноруську сокиру з тризубом. ФОТО

Старовинну бойову сокиру (топір) було виставлено на продаж на інтернет-аукціону.

Увагу не незвичайний лот звернув історик Андрій Гречило, який опублікував посилання у Facebook.

 

Людина, що продає артефакт, зазначає, що він зроблений з заліза зі срібною інкрустацією і важить 435 грамів.

 

На змінках видно, що на сокирі за допомогою інкрустації зображені не лише орнаменти, а й тризуб.

 

Автор також вважає, що зроя відноситься до періоду Київської Русі.

 

Ціна лоту за кілька днів зросла до 40200 гривень.

 

На думку Андрія Гречила, сокиру знайшли "чорні археологи". У коментарях до його допису археолог Микола Бандрівський вказує ймовірний період виготовлення зброї - X-XI століття.  

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.