Арехологи рвуться досліджувати Мамай-Гору, та Мінкульт зволікає з дозволами

Археологи готуються розпочати роботу на Мамай-Горі -унікальній пам'ятці світового значення, що руйнується Каховським водосховищем/ Однак, за словами дослідників, Міністерство культури України гальмує цей процес та ігнорує звернення науковців.

Про це повідомляє ІА "Гал-Інфо" з посиланням на сторінку Мамай-Гори у "Фейсбуці".

Експедиція на Мамай-Горі має розпочатися 2 липня. Цього року тут пройдуть практику студенти 1 курсу історичного факультету Запорізького національного університету.

Також будуть волонтерські заїзди, які відбуваються вперше за час існування експедиції. Тепер до досліджень можуть долучитись не лише студенти/випускники-історики, але й люди будь-яких професій та віку з різних куточків України чи світу. Цього року Маймай-Гора планує прийняти близько сотні людей, які готові своєю працею пришвидшувати дослідження унікальної пам‘ятки історії України, яка під загрозою повного зникнення.

Дослідження проведуть з допомогою професійної техніки, які будуть можливими завдяки річній краудфандинговій кампанії.

На сьогодні археологи вже зібрали 70 тисяч гривень та готові вкладати їх в дослідження.

Вперше за багато десятиліть, роботи на Мамай-Горі мають бути дофінансовані з обласного бюджету Запоріжжя. Для виділення 100 тисяч гривень вже оголошено тендер.

Археологи вже отримали два відкриті листи від Інституту археології НАН України. Терміни навчальної практики затверджені у всіх структурах ЗНУ.

ДОВІДКА:

Мамай-гора, унікальна для України археологічна пам’ятка, що руйнується Каховським водосховищем. На її території розташовані поховальні комплекси, які приховують історію 8 тисячоліть — від неоліту до пізнього середньовіччя. На 28% дослідженої території виявлено вже 689 стародавніх поховань різноманітних культур.

Мамай-гора руйнується Каховським водосховищем - вже втрачено близько 400 м берегової лінії. Рятувальна археологічна експедиція працює на Мамай-горі з 1988 року. Дослідження проводить археологічна лабораторія Запорізького національного університету.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.