Німецькі бізнесмени пожертвують 10 мільйонів за гріхи своїх попередників за Гітлера

10 мільйонів євро має намір пожертвувати німецька бізнес-родина Райманн організації, що займаться подоланням наслідків злочинів нацистського режиму. До цього їх спонукали відкриття історика.

Одна з найзаможніших родин у Німеччині, Райманни найняли професора історії Пауля Еркера, щоб той дослідив минуле їхньої сімейної фірми в роки правління Адольфа Гітлера.

Знахідки дослідника шокували замовників, повідомляє Deutsche Welle з посиланням на Bild am Sonntag.

"Після розповіді професеора Еркера в нас не було слів. Нам стало соромно, ми сиділи білі як крейда. Тут немає чого прикрашати. Ці злочини огидні", — заявив присутній на зустрічі Петер Харф, один із керівників холдинга JAB Holding, який належить родині.

Виявилося, члени сім’ї Райманн ще в 1931 році пожертвували велику суму Націонал-соціалістичній партії. "Ми чисто арійське підприємств з понад столітньою історією. Його власники — переконані прихильники расової теорії", — написав у 1937 році один із членів родини Райманн райхсфюреру СС Генріху Гіммлеру. Тоді їхня фірма називалася по-іншому.

На заводах, що належали родині, працювали французькі військовополонені й остарбайтери, по відношенню до яких чинили тяжуі злочини. Війна принесла підприємствам Райманнів великі замовлення й великі прибутки.

"Ми відчуваємо полегшення, що правда вийшла назовні", — прокоментували інформацію представники родини.

Статки родини Райманн оцінюють у 33 мільярди євро. Холдинг Jab Holding володіє частками в торговельних марках "Clearasil", "Calgon", каву "Jacobs", "Wella" и "Max Factor".

Читайте також:

Влада США хоче повернути Україні вкрадену нацистами картину

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.