Незаконні будівлі коло руїн Десятинної церкви найближчим часом приберуть — КМДА

Київська влада має намір найближчим часом прибрати незаконні будівлі, які розташовані на руїнах Десятинної церкви в Києві.

Про це на засіданні підкомітету Верховної Ради зі взаємодії із громадянським суспільством заявив перший заступник директора Департаменту міського благоустрою КМДА Тарас Панчій, повідомляє Цензор.НЕТ.

За його словами, для цього є всі документи, які обґрунтовують знесення будівельних вагончиків, розташованих навколо фундамента церкви. Однак Панчій не уточнив терміни виконання робіт через протести вірян УПЦ МП.

"Там склалася специфічна сиутація. Як тільки ми готуємося проводити найменші роботи, зразу виходять люди, які називають себе вірянами УПЦ МП і заявляють про те, що ми утискаємо їхні релігійні права", — повідомив він.

У той же час, народний депутат Ігор Луценко сказав, що КМДА краще б оприлюднила відповідне рішення.

"Інакше, я боюся, що все це розтягнеться на 50 років", — сказав він.

На даний момент рішення стосуються тільки будівель навколо самобуду УПЦ МП. Для знесення каптіальної будівлі церкви потрібне рішення суду.

Нагадаємо, 25 січня активісти радикальних націоналістичних організацій С14, "Традиція і порядок" і "Сокіл" розгромили каплицю УПЦ МП, розташовану коло руїн Десятинної церкви. Двох підозрюваних у спробі підпалу суд заарештував на два місяці 28 січня.

31 січня петиція до КМДА з вимогою знести будівлю набрала  10,6 тис. з-поміж 10 тис. необхідних.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"