АНОНС: Вечір "Різдвяних Василів" до 80-річчя Стуса в Києві

У свято Василя в столиці відбудеться "Вечір Різдвяних Василів". Захід присвячений пам’яті Василя Стуса, Василя Симоненка, Василя Чумака, Василя Еллана-Блакитного, які народилися в ці Різдвяні дні.

Цього року свято Різдвяних Василів приурочено до 80-річчя з дня народження Василя Стуса, повідомляють в Українському інституті національної пам'яті.

У заході візьмуть участь дисидент, історик дисидентського руху Василь Овсієнко, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, виконавці Неля Франчук, Григорій Лук’яненко та Мар’яна Лук’яненко,  скрипаль Кирило Стеценко, дитячий фольклорний театр "Дай Боже" (під керівництвом Ольги Мельник), дитячий фольклорний гурт "Орелі" Музею Івана Гончара та інші. Ведучий заходу – актор та бард Кирило Булкін. 

 

Свято було започатковане філософом, публіцистом, дисидентом Євгеном Сверстюком; за його життя в цей день відбувалося оголошення лауреатів премії Василя Стуса. Відтак, тепер Свято – це також вечір пам’яті і Євгена Сверстюка. Слово Євгена Олександровича теж звучатиме на вечорі, адже збереглись аудіо записи голосу засновника події. Зокрема присутні зможуть почути франгменти аудіозаписів Євгена Сверстюка про Василя Стуса.

Під час вечора працюватиме книжкова виставка-ярмарок.

Неділя, 14 січня, 18.30

Місце: колонна зала КМДА вул. Хрещатик, 36.

Організатори: Український інститут національної пам’яті, видавництво "Кліо" за сприяння фракції ВО "Свобода" в Київській міській раді.

Вхід вільний.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.