АНОНС: У Харкові покажуть "Землю" Довженка

4 листопада в рамках Культурного проекту "Розстріляне відродження" кіноклуб влаштовує перегляд видатного фільму Олександра Довженка "Земля".

Геній українського й світового кінематографу, автор світових шедеврів "Звенигора", "Арсенал", "Земля", Олександр Довженко, у своїх головних фільмах майстерно й поетично зображує традиційні цінності української культури, їх вплив на життя українців протягом всієї історії нації.

Довженко входить в перший десяток найбільших митців за всю історію світового кіно, його фільм — у п'ятірці найкращих за версією ЮНЕСКО.

 

У "Землі", в розрізі належності до єдиного космічного ритму, режисер розровідає історію українського селянства, ба й народу в цілому, нерозривно пов'язаної з працею на землі, хліборобством.

"Міжнародні знавці й дослідники кіномистецтва цінять фільми Довженка за те, що він поєднав загальнолюдські і вічні мотиви та проблеми зі своїм рідним глибоконаціональним українським ґрунтом", — пише радіо "Свобода".

"У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко, вперед, в інше життя — невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються поквапливо і недбало і, відірвавшись, не оглядаються. Це — моя мати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди", — Олександр Довженко.

4 листопада, субота, 18.00

Місце: офіс харківської філії міжнародної організації "Новий акрополь", м. Харків, вул. Римарська, 19, оф. 31 (3 під’їзд, 2 поверх).

Контакти: (095) 008 55 09, (073) 009 04 63.

Вхід вільний, але за попереднім записом за посиланням.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.