У Києві назвали прогулянковий катер іменем Романа Шухевича. ФОТО

30 червня 2017 року один з київських прогулянкових катерів назвали "Роман Шухевич"

У церемонії взяли участь міністр Омелян і син Шухевича, повідомив lb.ua з посиланням на прес-службу Міністерства інфраструктури.

Фото: mtu.gov.ua 

Це відремонтований 32-метровий двопалубний теплохід типу "Каштан", який побудовано в Запоріжжі в 1991 році.

У заході, під час якого судну присвоїли нову назву, взяли участь міністр інфраструктури Володимир Омелян і син Шухевича, народний депутат Юрій Шухевич.

 Фото: mtu.gov.ua
"Для мене велика честь в день 110-річчя від дня народження легендарного українця, легендарного лідера української нації, людини, яка віддала все - сім'ю, достаток, життя - заради України, оголосити, що ми присвоюємо ім'я Романа Шухевича річковому пароплаву. Я більш ніж упевнений, що це лише один з перших пароплавів, це один з перших символів, які нестимуть по дніпровських хвилях ім'я генерал-хорунжого в безсмертя", — заявив Омелян.

Нагадаємо, що 30 червня відзначалася 110-та річниця з дня народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.