Федеральний суд Німеччини відхилив апеляцію есесівця з Аушвіца

Федеральний суд Німеччини відхилив апеляцію співробітника концтабору Аушвіц 95-річного Оскара Гренінга.

Про це повідомляє ТСН. Колишній унтер-шарфюрер СС отримав вирок 4 роки за ґратами, згідно з вироком від 15 липня 2015 року. 

Суд і цього разу підтвердив причетність Гренінга до вбивства понад 300 тисяч людей в Аушвіці.

Чоловік дістав прізвисько "бухгалтер табору смерті". Працюючи у відділі IV комендатури концтабору, він відповідав за підрахунок грошей та інших цінностей, конфіскованих у в'язнів. Цим, як сказано в обвинуваченні, він фінансово підтримував організацію СС.

Гренінг свою пряму причетність заперечує. Він визнає, що на ньому є моральна вина, бо він спостерігав за масовими вбивствами, але стверджує, що сам він нікого не вбивав.

Дивіться також:

Звільнення Аушвіца: український рахунок

Легендарна втеча з Аушвіцa. Історія Євгена Бендери

Подорож в Аушвіц. Екскурсія збереженим табором смерті. ФОТО

Перші хвилини звільнення концтабору Аушвіц

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.