АНОНС: Головред ІП прочитає в Києві лекцію з історії антисемітизму в ЗМІ

Журналіст, історик, головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані прочитає публічну лекцію "Антисемітизм у медіа з 1988 дотепер: приклади України і Росії".

Які організації публікували антисемітські видання? Як змінювалася ситуація в 1990-х роках і як на видання радикальних угруповань реагували наймасовіші медіа? Які "жанри" антисемітизму в медіа були і є найпопулярнішими? Що було спільного й відмінного в антисемітизмі українському та російському?

Про це можна буде дізнатися під час зустрічі зі знаним дослідником і практиком мас-медіа та їх історії. Лекція відбудеться в рамках серії лекцій "Сучасний антисемітизм в Україні і світі".

Вахтанг Кіпіані – український журналіст, головний редактор інтернет-сайту "Історична правда". 1990 року – учасник "Революції на граніті", протягом 1990–2000-х років – журналіст низки газет і телеканалів. Досліджує історію неформальної преси в колишньому СРСР та прояви екстремізму в ЗМІ.

 

Публічна лекція Вахтанга Кіпіані"Антисемітизм у медіа з 1988 дотепер: приклади України і Росії"

Четвер, 10 грудня, 18.00

Місце: офіс програм НаУКМА з юдаїки (м. Київ, вул. Волоська 8/5, корпус 5, підвал)

Організатори: Інститут досліджень світового антисемітизму й політики, Українська асоціація юдаїки, магістерська програма з юдаїки в НаУКМА.

Зустріч у "Фейсбуці" - тут.

І. Б.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.