Нардепи хочуть заборонити антисемітизм законом

Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт закону про запобігання та протидію антисемітизму в Україні.

Рішення щодо законопроєкту №5109, який ініціювала група депутатів на чолі з Максимом Бужанським ("Слуга народу"), підтримали 252 народні депутати, повідомляє Українська правда.

 

З різкою критикою такої ініціативи при обговоренні виступив народний депутат "Євросолідарності" ексголова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. На його думку, український парламент намагаються використати для актуалізації російських фейків про буцімто загрозу антисемітизму в Україні.

В'ятрович зазначив, що це проєкт закону суперечить 24 статті Конституції, яка забороняє привілеї чи обмеження за ознаками етнічного походження і міжнародно прийнятому визначенню антисемітизму.

Нардеп звернув увагу на переповненість цього законопроєкту оціночними судженнями.

В'ятрович нагадав, що в українському законодавстві (161 стаття ККУ) передбачено покарання (від 5 до 8 років позбавлення волі – ред.) за розпалювання міжнаціональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті.

Нардеп закликав парламент вирішувати "реальні, а не вигадані проблеми".

Документом, за який проголосували нардепи, запропоновано визначити в поняття "антисемітизм в Україні" як "певне ставлення до осіб єврейського походження, яке виражається в ненависті щодо них".


Основними проявами антисемітизму пропонується вважати:

-         заперечення у праві самоідентифікації осіб єврейського походження;

-         заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам єврейського походження, в тому числі через радикально-ідеологічні переконання або екстремістські релігійні погляди;

-         висловлення неправдивих відомостей, стереотипних, ненависницьких та таких, що озлоблюють, заяв про осіб єврейського походження;

-         публічні висловлювання, пов'язані із засудженням осіб єврейського походження як колективно відповідальних за реальні чи уявні правопорушення, скоєні однією особою або групою осіб незалежно від етнічного походження чи віросповідання;

-         заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост);

-         виготовлення, розповсюдження будь-яких матеріалів, що містять антисемітські висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів та зображень антисемітського змісту;

-         умисне пошкодження або зруйнування будівель, інших споруд, що належать особам єврейського походження, єврейським громадам та громадським єврейським організаціям, а також релігійних або культових споруд (будинків) з мотивів антисемітизму;

-         умисне пошкодження, зруйнування або осквернення, місць поховань осіб єврейського походження, пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам єврейського походження з мотивів антисемітизму;

-         прояви антисемітизму до осіб не єврейського походження, але котрі були ідентифіковані як особи єврейського походження;

-         заклики до антисемітизму.


Для осіб, винних у порушенні вимог цього закону, у разі його прийняття встановлюється цивільно-правова та кримінальна відповідальність.

Водночас Головне науково-експертне управління у своєму висновку також звертає увагу на термінологічні та редакційні вади законопроекту.

Зокрема невдалою вбачається редакція терміну "антисемітизм в Україні", як "певне ставлення до осіб єврейського походження, яке виражається в ненависті щодо них". Дефініція цього терміну не містить притаманних юридичній термінології ознак однозначності та не повною мірою відображає сутність означеного поняття.

У ГНЕУ також звертають увагу на те, що суспільні відносини, які пропонується врегулювати у вказаному законопроєкті, вже певною мірою врегульовані, як міжнародними актами у сфері захисту прав і свобод людини так і українським законодавством.


Читайте також: Рівень антисемітизму в Україні найнижчий в Європі, – Зісельс

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.