Спецпроект

Центральний архів-музей мистецтва покаже свої артефакти онлайн

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України започатковує віртуальний проект "АРХІВажлива Справа", в якому презентуватиме артефакти, що зберігаються в установі.

Проект присвячено 23-ій річниці Незалежності України, повідомляється на FB-сторінці установи.

Всі охочі зможуть не тільки побачити електронні копії архівних документів, але й дізнатися, коли і яким чином ці артефакти потрапили до архіву-музею, які особисті й історичні колізії супроводжували їхню появу на світ.

Архівісти обіцяють щотижня вивішувати на сторінці Facebook автографи, ноти, живопис (включно з ексізами), листи, маловідомі фото та інші речі, пов'язані з мистецтвом України.

Наразі в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтв зберігаються 1403 фонди (з них 1281 – особового походження), які налічують понад 300 тисяч справ, а також близько 200 тисяч друкованих видань та понад 17 тисяч музейних предметів.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.