Біля Вічного вогню в Києві відзначать "першу хвилину миру"

З ініціативи Міністерства культури та Українського інституту національної пам’яті 8 травня у Києві в Парку вічної слави пройде символічна акція "Перша хвилина миру".

"Мир у Європі після Другої світової війни настав 8 травня 1945 року о 23:00, - нагадують організатори акції. - Цьогоріч Україна, яка балансує на грані нової війни через зовнішню агресію, згадає ціну миру й перемоги у війні минулій".

60 мільйонів життів, з них майже 10 мільйонів українців — стільки коштувало відновлення миру 8 травня 69 років тому. У вир бойових дій була втягнута 61 країна, а це 80% населення Землі.

"Ніколи знову!" — говорить в ці дні Україна. Ми згадуємо співвітчизників, полеглих у боротьбі з нацизмом у складі різних формувань — Червоної армії, Української повстанської армії, армій країн-союзників Антигітлерівської коаліції.

Час і місце: 8 травня, 21:45 - 23:15. Київ, Парк Вічної слави (вул. Мазепи, біля Вічного вогню).

Акція розпочнеться о 21:45 із покладання квітів до Вічного вогню. У наступній, мистецькій частині, прозвучить європейська та українська музика, під яку згадуватимуть полеглих. Завершиться акція о 23-й, символізуючи перші хвилини миру в Європі.  

Як відомо, капітуляція Німеччини була підписана саме 8 травня пізно ввечері [через різницю часових поясів в Україні на той час уже настало 9 травня - ІП]. Формально саме в цей день завершилася війна у Європі.

За словами організаторів акції, цього року Україна розширює відзначення пам’яті про війну, яка ніколи знову не повинна повторитися. Початок заходів 8 травня також дозволить провести частину святкувань у єдності з іншими країнами антигітлерівської коаліції.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.