Спецпроект

Куратором виставки артефактів із Межигір'я буде художник Ройтбурд

26 квітня у Національному художньому музеї України відкриється виставка "Кодекс Межигір'я".

"Окрім примарного золотого батона в Межигір'ї знайшлося чимало речей, цікавих саме з мистецької точки зору, - йдеться в анонсі виставки. - Стародруки і коштовні книги, скульптури, ікони, живописні твори, посуд, предмети інтер'єру, колекційна зброя і сувеніри. Серед них виявились як справді унікальні твори, так і відвертий несмак і підробки".

За рішенням групи експертів-музейників і організації "Блакитний щит" так звані "скарби Межигір'я" було передано на тимчасове збереження до НХМУ. Пізніше до них було долучено деякі предмети з будинку Віктора Пшонки.

Від початку публічна презентація не входила в плани музею. Та коли зали першого поверху почали заповнюватися різним добром, яке випромінювало специфічну "ауру" і провокувало, було вирішено, що громадськість має це побачити і зробити свої висновки.

Запрошений музеєм куратор - художник Олександр Ройтбурд - запропонував побудувати експозицію за принципом книги-опису, щоб уникнути ціннісної оцінки і не заважати предметам промовляти і свідчити.  

Над втіленням ідеї публічної презентації працювали відомі молоді митці Олександр Бурлака й Іван Мельничук, які у своїй мистецькій практиці критично переосмислюють простір з його предметним та семантичним навантаженням.

"Цей волаючий несмак у всіх сенсах повчальний, - наголосив Ройтбурд. - Якби в четвертого президента нашої стражденної країни був менш жлобський смак і, не дай боже, кабінет і дачка скромніші - то, гляди, вся жлобська тусовка, яка кличе себе "елітою", почала би мірятися не розкішшю, гідною циганських баронів, а скромністю і демократизмом. А там, може, і рівень корупції присох, і клептократія прив'янула... Вплив стилю на етичний клімат не варто недооцінювати".

Під час експонування заплановано зустрічі  з художниками, арт-критиками, політиками, представниками владних інституцій, вузькими фахівцями, відкриті дискусії й інші публічні заходи.

Виставка триватиме до 27 липня 2014 року.

Як відомо, у березні 2014 року в НХМУ передали цінності з маєтку екс-голови Генпрокуратури Пшонки.

Тоді ж повідомлялося, що близько 500 цінних артефактів, знайдених у Межигір'ї, вивезли до Національного художнього музею, де з них готують експозицію.

Після цього музейників припинили пускати на територію екс-резиденції.

Олександр Ройтбурд - художник, куратор, колекціонер, теоретик сучасного мистецтва. Останні 20 років входить в першу десятку українських художників. Засновник асоціації "Нове мистецтво", директор ЦСМ Сороса (Одеса), директор Галереї Марата Гельмана в Києві.

Комітет Блакитного Щита - міжнародна неурядова організація під егідою ООН, що захищає об'єкти культурного надбання під час збройних конфліктів і природних катастроф. Створений в Україні 21 лютого. Члени організації нині протистоять мародерству і нищенню пам'яток.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.