Росархів вивісив в інтернет 400 тисяч документів з архівів Сталіна і КПРС

Федеральна архівна агенція Росії (Росархів) запустила сайт "Документи радянської епохи". На ньому можна побачити в електронному вигляді більш ніж 400 тисяч матеріалів із особистого фонду Йосипа Сталіна і Політбюро ЦК Компартії СРСР.

В основу проекту лягли документи з Російського державного архіву соціально-політичної історії - колишнього Центрального партійного архіву КПРС, повідомляє РІА Новости із посиланням на главу Росархіва Андрій Артізова.

Усі матеріали розділені на два блоки: матеріали Політбюро ЦК РКП (б) за 1919-1933 роки та матеріали з особистого фонду Сталіна за всі роки життя вождя.

Загальний обсяг становить 390 тисяч сторінок або приблизно 100 тисяч документів. Робота з оцифрування зайняла близько п'яти років.

Документи можна не тільки читати, але і роздруковувати, ставити закладки в тексті. Важливо й те, що користувачі можуть отримати код для цитування в соціальних мережах, наприклад в Twitter і Facebook.

Інтернет-адреса сайту - sovdoc.rusarchives.ru

Артізов вказав на важливість публікації документів у світлі підготовки нового підручника з історії. Це питання напередодні обговорювалося на засіданні президії Російського історичного товариства.

"Процес самоідентифікації сучасної Росії не буде завершений, поки ми спільними зусиллями не виробили зваженого підходу до радянської епохи, - зазначив Артізов. - Підходу, який буде заснований на об'єктивному аналізі та буде тверезо оцінювати як досягнення тієї пори, так і ціну, яку довелося заплатити суспільству і громадянам за ці досягнення".

З ним згоден і ректор Російського державного гуманітарного університету, історик Юхим Пивовар.

"Важливий і пізнавальний, і методичний елемент цього процесу. Ми знаходимося на стадії підготовки нового покоління підручників історії. Ці матеріали, раніше недоступні широкому колу читачів, повинні бути відображені в навчальній літературі для середньої і вищої школи", - сказав ректор.

"Дуже багато йде дискусій про ці сюжети і цей відкритий доступ до інформації дозволить відмести деякі радикальні позиції, дозволить використовувати науковий підхід для аналізу тих процесів, які мали місце і які ми не замовчуємо, а готові вивчати, інтерпретувати на новому рівні з використанням усього багатства матеріалів ", - додав він.

Глава Росархіву також повідомив, що англомовна версія сайту в перспективі стане доступна в інших країнах світу, зокрема в США. "Це буде платна підписка, частину доходу від якої буде надходити до бюджету Росії", - сказав він.

За словами Артізова, в планах Росархіву "публікація до 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні документів про діяльність радянської військової адміністрації в Німеччині, німецького трофейного фонду та документів Державного комітету оборони".

Як відомо, у березні 2013 року було відкрито Електронний архів визвольного руху avr.org.ua, який надав доступ більше ніж до 10 тисяч документів.

Дивіться також інші матеріали на тему "Архіви" і "Росія"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.