Перше звинувачення в трагедії під Смоленськом - польському аналогу УДО

Польська прокуратура сьогодні висунула перші офіційні звинувачення у справі Смоленської авіакатастрофи 2010 року - заступнику голови Державної охорони Польщі (BOR) Павлу Бєлавни.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-секретаря Варшавської Окружної прокуратури Ренату Мазур.

За її словами, слідчі звинуватили генерала Бєлавни в тому, що він не виконав свій службовий обов’язок під час підготовки візиту Президента Леха Качинського до Смоленська 10 квітня 2010 року. Крім цього, його звинуватили у наданні неправдивих свідчень.

Бєлавни не визнав своєї провини та відмовився надати пояснення.

Польське законодавство за висунуті віце-главі BOR звинувачення передбачає позбавлення волі від 3 місяців до 5 років.

За даними офіційного веб-сайту BOR, 45-річний Бєлавни, котрий почав працювати у цій структурі звичайним охоронцем в 1991 році, став заступником керівника відомства у 2007 році.

Генерал з початку своєї кар`єри опікувався охороною представників польського уряду, закордонних делегацій, Президента Польщі та виконував обов`язки глави департаменту особистої охорони (в 2006-2007 роках). У 2005 році його відзначили "Золотим хрестом за Заслуги".

Як Ющенко літав у Грузію під час війни. Рапорт пілота Качинського

Нагадаємо, що літак польського президента Леха Качинського Ту-154 розбився поблизу Смоленська вранці 10 квітня 2010 року. Під час посадки літак зачепився за верхівки дерев в умовах поганої видимості через сильний туман. На борту перебували 96 людей - 88 пасажирів і вісім членів екіпажу - всі загинули.

У Польщі кілька прокуратур, серед яких військова, ведуть окремі розслідування в справі Смоленської авіакатастрофи.

Спеціальна польська урядова комісія влітку минулого року назвала головною причиною трагедії "помилки пілотів", зауваживши, що вплив на неї мали також дії російських диспетчерів.

Читайте на "Історичній Правді" стенограму переговорів у кабіні Ту-154 в останні хвилини його польоту і стенограму переговорів російських диспетчерів на аеродромі "Смоленськ-Сєвєрний" перед і під час катастрофи.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.