Першій у світі недільній газеті виповнюється 220 років

Відома британська газета, перша недільна газета у світі, переживала різні часи – то фінансові кризи, то злети у вигляді авторів на кшталт Джорджа Орвелла.

Про це повідомляє "Медіаосвіта".

The Observer, настаріше у світі недільне видання, святкує 220-річчя. Заснована у 1791, газета The Observer зараз входить у структуру медіахолдингу Guardian Media Group, а у своїх "політичних поглядах" переважно дотримується ліберальної або соціал-демоктратичної лінії.

Перший випуск газети побачив світ 4 грудня 1791 року, і це було перше у світі недільне видання – В.С. Борн, молодий ірландський підприємець, вирішив відкрити світу "нинішню екстраординарну епоху", сподіваючись, що його чотирьохшпальтова газета матиме успіх. Однак це не спрацювало, і Борн був вимушений продати видання своєму брату, успішному бізнесмену.

Брат Борна, у свою чергу зробив пропозицію фінансувати газету уряду, однак урядовці погодилися на подібний крок у обмін на певну редакційну лінію – в результаті чого The Observer того часу став налаштований антирадикально, зокрема проти таких фігур як Томас Пейн, Френсіс Бердетт та Джозеф Прістлі.

На початку 20 століття редактором газети став журналіст Джеймс Луї Гарвін, який керував газетою майже півстоліття. Гарвін надав виданну вишуканості, взявши курс на публікацію не тільки політичних текстів, але й рецензій на фільми, книги та кіно. Зокрема, одним із найвідоміших авторів першої третини 20 століття став англійський письменник і публіцист Ерік Артур Блер, відомий нам як Джордж Орвелл.

Але іменем, яке асоціюється у сучасного читача із газетою стало без сумніву,  ім’я Девіда Астора, редактора газети у 1948-1975 роки. Саме під час редакторства Астора The Observer "набув своєї ліберальної душі", встановивши у Європі нові репортерські стандарти, висвітлюючі британські, зокрема колоніальні, інтереси.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.