Спецпроект

У печерах засновника Лаври виявлено поховання давньоруської доби

У Чернігові в Антонієвих печерах археологи виявили поховання XIII-XIV століть.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на завідувача відділу історії печер Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" Володимира Руденка.

За його словами, археологи розкопували опори мосту, що датується ХVIII століттям, і нижче виявили поховання давньоруської доби.

"Поховання дивні, таке враження, що це результат якогось катаклізму - чи то монголо-татарського нашестя, чи іншого набігу", - припускає дослідник. Руденок уточнив, що людей поховано за християнським обрядом, але нашвидкоруч. Знайдено шість могил старих людей і дітей.

"Ніби чоловіки у цей час воювали, а діти і старі люди загинули від нападу", - сказав заввідділом історії печер.

Він також зауважив, що остаточні висновки робити зарано, та й датувати поховання можна за залишками кераміки.

Археологічні дослідження в Антонієвих печерах продовжуються. Вони розпочалися з 60-х років минулого століття, а з 1987 року у печерах працює постійно діюча археологічна експедиція.

Антонієві Печери - підземний монастирський комплекс (нині недіючий) у Чернігові, заснований у 1069 році уродженцем Любеча (Чернігівщина) преподобним Антонієм Печерським, який перед тим заснував Лавру у Києві.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.