Обмежене вшанування. Не треба ділити жертв Бабиного Яру

Смерть нестерпна для людської свідомості. Особливо коли це безневинна смерть великої кількості людей. Якщо ж вона відбувається не через якісь природні катаклізми, а стає наслідком масового убивства, то це буквально травмує.

Розум тоді прагне відгородитись від конкретного факту смерті абстрактним її сприйняттям. І в нього для цього достатньо інструментів переінтерпретації: умовність, символічність, абстрактність, статистичність тощо.

Неприродність такої смерті гнітить живу людину. Підсвідоме хоче вберегти чистоту людської душі, прагне залишити їй чисте, неосквернене сприйняття світу, а свідомість - зберегти рівновагу світобудови.

Бабин Яр і Київ восени 1941 року (кольорові ФОТО)

29 вересня 2011 року виповнюється 70 років з початку розстрілів у Бабиному Яру. Там лежать різні люди, і різні дороги привели їх туди, але кінець життя однаковий. Смерть.

Вахтанґ Кіпіані у статті "Іди і дивись" опублікував світлину, на якій службовець айнзатцгрупи (однієї з нацистських військово-терористичних одиниць, створених для винищення населення окупованих Третім рейхом територій - ІП) розстрілює українського єврея.

Ця фотографія приголомшує своїм змістом: на передньому плані зяє велика могила, вона як "паща безодні" готова проковтнути всякого, хто до неї наблизиться.

В офіційному томі документів берлінської виставки "Топографія терору" (розміщена на місці колишнього головного офісу Гестапо) це фото підписане так: "Масовий розстріл, здійснений членами айнзатцгрупи з Гестапо і СД, місце невідоме (можливо, Вінниця), 1941-42 рік. Глядачі - неозброєні солдати Вермахту і Служби праці Рейху, які не брали пряму участь у розстрілі. На задньому тлі видно озброєних людей, які належать до розстрільної команди".

На її краю навпочіпки сидить молода красива людина, яка напружено-відсторонено дивиться вбік; за нею, на другому плані, солдат з піднятою рукою цілиться пістолетом їй у потилицю.

На третьому плані - група солдатів уважно спостерігають за дійством.

Для одних це вистава, для іншого страшна повинність, для третього - смерть.

Цим поєднанням в одному акті спектаклю, вбивства і зображення смерті буквально притлумлює свідомість, розколює дійсність і занурює туди, де ця подія відбувалася.

Друга світова війна була найкривавішим протистоянням народів. Безоглядним прагненням нав'язати свою волю іншій частині людства.

Завершилась вона проведенням переможцями Нюрнберзького трибуналу, де зло військових злочинів расової політики було викрито і покарано. Відбулося публічне розвінчання зла.

1945: суд над нацистами в Нюрнберзі (ВІДЕО)

Але зло не було б злом, якби воно безповоротно відступилося від світу. Існує, я б сказав, "закон збереження зла" - якщо його концентрація зменшується в одному місці, то невідворотно збільшується в іншому.

Одним із найглибших дослідників цієї проблеми в світовій літературі був видатний американський письменник Курт Воннегут. Він навіть написав магістерську дисертацію "Неврівноважене співвідношення між добром і злом у простих казках".

У романі "Мати Темрява" він розгортає парадоксальну історію розмивання меж між цими поняттями. Головний герой твору, американець, одружений на німкені, є відомим драматургом, його твори успішно йдуть на підмостках німецьких театрів у 30-тих роках.

Одночасно він завербований американською розвідкою. Йому доручено записатися до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії і увійти в довір'я до найвищого нацистського керівництва.

1986: останнє інтерв'ю гауляйтера України Еріха Коха (ВІДЕО)

Він успішно виконує це завдання. Але на якомусь етапі нацистської кар'єри раптом ловить себе на думці, що настільки вжився в роль, що не знає, хто він більше: розвідник чи справжній нацист.

Курт Воннегут, щоб посилити ефект зміщення меж зла і добра, наводить у передмові до роману приклад з історії власного життя. Принципово не сприймаючи нацизму, він добровольцем записується до армії. І в 1944 році під час Арденського контрнаступу німців потрапляє в полон.

Згідно з міжнародними конвенціями про військовополонених, які мають самі заробляти на прожиття, його направляють на мирні роботи до Дрездену - міста світового культурного спадку. Міста, де німецька влада свідомо не розташувала жодного військового об'єкту.

Незважаючи на це, англо-американські союзники підняли авіацію і за декілька днів стерли його з лиця землі, одночасно вбивши біля ста тисяч мирного населення (у тому числі десятки тисяч дітей).

1991: Автострада Смерті - розбомблена іракська колона в Кувейті (ВІДЕО)

Курт Воннегут вцілів, переживши цю бойню зі ще декількома американськими військовополоненими, але все життя повертався до неї, стверджуючи, що Дрезден знищили не з мотивів військової доцільності, а з почуття тваринної помсти.

Ті, що боролися із нацистським злом, самі, не помітивши цього, стали його втіленням.

Лише статус переможців дозволив їм уникнути морального і кримінального покарання.

Одна зі властивостей зла - це схильність до мімікрії, зміни форми, за незмінності природи: зло повинно творити зло.

Бабин Яр є місцем, де зло проявилося на повен зріст у найрізноманітніших ликах.

Спочатку тут ховали жертв Голодомору (1932-1933 років). Трупи селян, які проривались крізь чекістські блокадні лінії і голодні помирали на вулицях Києва, звозили і ховали у Бабинім Яру.

Тоді закатовані голодом українці вкрили усю нашу землю.

Згодом, під час Великого терору, коли машина людиновбивства настільки швидко працювала, що не вистачало часу на вивезення жертв до Биківні та інших віддалених місць, їх почали ховати у Бабиному Яру.

Сімейні перекази читачів УП про Голодомор (проект "Історичної Правди")

У вересні 1941 року тут почали розстрілювати євреїв та військових червоноармійців.

Пізніше у Бабиному Яру було розстріляно і поховано, за різними даними, біля трьох тисяч українських націоналістів. Серед них видатну українську поетесу, ОУНівку Олену Телігу.

У Бабиному Яру розстріляні та поховані представники народу ромів та інших національностей.

Бабин Яр є братською могилою, де поховано понад сто тисяч людей різних національностей, віросповідань та ідеологічних поглядів. Варто про це пам'ятати.

Україна завжди пам'ятала це жахливе місце. Традиція вшанування жертв Бабиного Яру бере свій початок з 29 вересня 1966 року, коли тут у 25-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру відбувся стихійний багатотисячний скорботний мітинг, де, зокрема, від української інтелігенції виступили Іван Дзюба та Віктор Некрасов.

Про українських націоналістів, розстріляних у Бабиному Яру

З часу проголошення Української незалежної держави 29 вересня стало датою й офіційного вшанування жертв Бабиного Яру.

До вироблення заходів та їх проведення стали залучалися представники різних громадських і політичних організацій. Влада терпляче та відповідально зберігала паритет почуттів різних груп населення, представники яких поховані у Бабиному Яру. Донині.

На жаль, цього року влада пішла зовсім іншим шляхом. Робоча група офіційного Оргкомітету з підготовки та проведення заходів до 70-их роковин трагедії Бабиного Яру була створена виключно з представників частини єврейських організацій на чолі з президентом Єврейської ради України Іллею Левітасом і президентом Всеукраїнського єврейського конгресу Вадимом Рабиновичем.

Інші громадські та політичні організації були начисто проігноровані. Забуто про українців, росіян, ромів і людей інших національностей. Вироблений урядовий план заходів було затверджено до виконання міністром культури Кулиняком та прем'єр-міністром Азаровим.

ВІДЕО-екскурсія виставкою "Голокост від куль: масові розстріли євреїв в Україні"

І справа не в тому, щоб якось перерозподілити нинішні заходи, обмеживши вшанування єврейських жертв, що було б само по собі також аморально, а в тому, щоб до нинішніх 40 пунктів урядових заходів додати ще 40 пунктів, де б ушановувались жертви інших народів.

Відверта зневага прем'єр-міністра і міністра культури до почуттів українців, росіян, ромів просто вражає, такого відвертого хамства не було і за радянської влади, і за весь період незалежності.

Це справжня ганьба для будь-якого цивілізованого суспільства.

Звичайно, така поведінка влади не могла залишитися непоміченою і проігнорованою українським суспільством.

За ініціативи Київської організації "Меморіал" імені Василя Стуса створено Громадський комітет вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру.

Прийнято звернення, у якому наголошується, що "однобокість офіційного плану заходів породжує сумніви щодо щирості співчуття до жертв страшної катастрофи у Бабиному Яру.

Урядовий Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів до 70-тих роковин трагедії Бабиного Яру застосував принцип сегрегації (штучного відокремлення однієї групи населення від цілого), поділивши мучеників нацизму за походженням на обраних, гідних поминання і доброї пам'яті, та другорядних.

Такі дії влади негативно сприймає широка громадськість.

Представники громадських організацій ромів у заяві, розповсюдженій у ЗМІ, прямо говорять про План заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру ... робиться "на кістках предків народу рома, ігноруючи пам`ять жертв голокосту розстріляних ромів у Бабиному Яру.

Роми вимагають від Азарова вшанувати і їхній геноцид

Роми України вважають, що План заходів дискримінаційний і знищує історію народу рома для майбутніх поколінь".

Крім того, Громадський комітет вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру зауважує, що, по-перше, "оскільки Бабин Яр є братською могилою, то діяльність Національного історико-меморіального комплексу "Бабин Яр" має будуватися на засадах мультикультурності зі врахуванням історичної пам'яті усіх груп населення, що постраждали під час гітлерівської окупації України.

По-друге, у майбутньому Національний історико-меморіальний комплекс "Бабин Яр" має стати національним центром скорботи та примирення, де були б і сакральні символи різних релігій, і музей усіх невинно убієнних".

Громадський комітет наголошує, що дорога до вшанування мучеників повинна бути відкрита для всіх.

"Не треба ділити жертв..." Повний текст заяви Громадського комітету

Громадський комітет вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру також заявив, що проведе 29 вересня о 12:00 біля центрального входу до Національного історико-меморіального комплексу "Бабин Яр" панахиду і покладання квітів до пам'ятних знаків.

У скорботному заході, що почнеться о 12 годині біля пам'ятника мирним громадянам та військовополоненим, візьмуть участь ієрархи українських церков, представники спільнот, чиї мученики знайшли останній спочинок у землі Бабиного Яру, родичі і близькі жертв, представники громадських організацій та політичних партій.

Громадський комітет закликає "всіх людей доброї волі, незалежно від їхнього походження та політичних поглядів, взяти участь у вшануванні пам'яті невинно убієнних синів і дочок української землі".