1986: останнє інтерв'ю гауляйтера України Еріха Коха

Нацистського керівника окупованої України не повісили. Еріх Кох став останнім нацистським лідером, доживши до 1986 року в комфортній камері в польській тюрмі. Ані УРСР, ані Радянський Союз не вимагали його видачі або смертної кари.

6 липня 1942 року рейхскомісар України Еріх Кох видав розпорядження про заборону службовцям цивільних установ рейхскомісаріату "Україна" відвідувати будь-які культурні заходи, організаторами яких є українці.

Рейхкомісаріат "Україна" - колоніальне адміністративне утворення на деяких окупованих нацистами українських і білоруських землях (Волинь, Поділля, Полісся, Центр, Полтавщина, Запоріжжя). Кох був господарем цієї квазідержави з вересня 1941-го по листопад 1944-го. 

Незважаючи на формальну "українізацію" (мова, поліція, окупаційні карбованці), нацисти розглядали комісаріат суто з територіальної, функціональної для Третього рейха точки зору. Навіть столицею Кох обрав не Київ, а Рівне.

Йому приписують фразу "Українським дітям не потрібні школи. Необхідних знань їх навчать німецькі господарі". За час урядування Коха 4 млн громадян України загинули, а 2,5 млн були вивезені на роботи в Німеччину як "остарбайтери". Окуповані території нещадно грабувалися - від чорноземів до картин.

Проти Коха у Рівному нібито діяв радянський партизанський загін за участі оспіваного в часи СРСР розвідника Кузнєцова. Маючи можливість знищити рейхскомісара, підпільники не зробили цього, що дає змогу окремим дослідникам висувати версії про співпрацю нациста з радянськими спецслужбами.

1944: таємниця смерті розвідника Кузнєцова

У 1944-45 роках Еріх Кох командував ополченням у Східній Пруссії, але втік звідти при наближенні Червної Армії. На цьому унікальному відео старий дідуган, який колись був жорстоким вершителем людських доль, обурюється, що вермахт здав Кенігсберг (нині Калінінград у Росії - ІП).

Найдивовижнішою є й подальша доля самого Коха. Утікши в Німеччину, він успішно переховувався кілька років, обробляв садочок і отримував державну допомогу. В 1949-му його вирахували британці, заарештували і видали полякам.

Суд над нацистом розпочався тільки в 1958 році у Варшаві - Коха звинуватили у знищенні 400 тисяч поляків Східної Прусії, але не згадали про його злочини в Україні. Під час процесу нацист заявляв про симпатії до Радянського Союзу і ставив собі в заслугу протидію планам свого шефа Альфреда Розенберга.

В 1959-му Коха засудили до страти, однак не повісили, як інших високопоставлених нацистів - замінивши вирок на довічне ув'язнення. Решту життя він провів у комфортабельній камері польської тюрми Барчево - з телевізором, бібліотекою і свіжою західною пресою.

Помер у листопаді 1986-го, у віці 90 років, так і не покараним за свої злочини в Україні. Уряди УРСР та СРСР нібито не вимагали його видачі або засудження.

Незадовго до смерті західнонімецькі журналісти взяли у Коха інтерв'ю про Кенігсберг. Шматочок цього тюремного відео нациста, який не розкаявся, ви і бачите тут.

Дивіться також інші матеріали за темою "Друга світова війна"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.