Спецпроект

1991: Автострада Смерті - розбомблена іракська колона в Кувейті. ВІДЕО

20 років тому знищено колону іракських військ, які відступали з Кувейту. Наслідки авіаудару стали одними із страшних символів війни у Персидській затоці - вражений цими кадрами президент США Джордж Буш оголосив про припинення бойових дій. Обережно, відео може шокувати.

Трасу №80, яка веде з Кувейту в Басру (Ірак), стали називати Автострадою Смерті після того, як у ніч із 26 на 27 лютого 1991 року літаки й гелікоптери ООНівської коаліції розстріляли на цьому шестирядному шосе колону іракської техніки довжиною в кілька кілометрів.

Іракські війська напали на Кувейт у серпні 1990 року, а в січні 1991 проти Саддама Хуссейна виступила міжнародна коаліція на чолі з США та Британією і мандатом ООН. Придушивши опір іракців повітряними ударами, союзники розпочали сухопутну операцію зі звільнення Кувейту. Іракські війська почали відступ на північ, до рідного кордону.

Увечері літак з американського авіаносця замінував шосе перед колоною відступаючих військ, а потім розбомбив її хвіст. Утворився гігантський корок із бронетехніки, автобусів та експропрійованих у кувейтців легковиків. Наступні 10 годин це скупчення транспорту бомбила й розстрілювала союзницька авіація. Аналогічні події відбувалися на сусідній автостраді №8.

За найвірогіднішими даними, загалом внаслідок авіаударів по відступаючим іракцям загинуло 800-1000 осіб. Вранці на поле побоїща на шосе №8 приїхав американський фотожурналіст Кеннет Ярецке. Поміж інших він зняв відому - шокуючу і гротескну - фотку згорілого іракського солдата, який дивиться порожніми очицями повз об'єктив.

Страшне фото відмовилася ставити у свою стрічку агенція "Асошиейтид Прес" - відповідно, воно не втрапило в більшість медіа США. 

Однак зображення спечених трупів нагадали світові справжнє обличчя війни. Усвідомивши катастрофічний потенціал, який для світлого образу миротворчої коаліції несуть буденні фото військових жахіть, президент США Джордж Буш-старший оголосив про припинення військових дій.

Фотограф Ярецке так пояснив, чому вирішив зняти жахливе видовище: "Якби я не зробив цього фото, люди на кшталт моєї мами і досі б думали, що війна - це те, що показують по телевізору". 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.