Іраку повернули глиняну табличку із фрагментом "Епосу про Гільгамеша"

Глиняна табличка віком 3500 років із фрагментом тексту "Епосу про Гільгамеша" повернулася до Іраку. 30 років тому під час війни в Перській затоці її викрали з музею країни.

У вівторок іракська влада показала артефакт публіці й назвала це перемогою над тими, хто намагався вкрасти історію країни, передає ВВС із посиланням на AFP.

 
US IMMIGRATION AND CUSTOMS ENFORCEMENT

Табличку придбала в 2014 році компанія Hobby Lobby для демонстрації в Музеї Біблії у Вашингтоні.

За даними ЮНЕСКО, 1991 року її викрали з музею в Іраку, а 2007 незаконно привезли до США.

Американська влада конфіскувала табличку в 2019 році, заявивши, що її викрали і тепер її необхідно повернути власникам.

У вересні цього року у Смітсонівському Національному музеї відбулась церемонія повернення приблизно 17 тисяч викрадених предметів старовини, які США погодилися повернути до Іраку, хоча деякі з них залишили країну ще у липні. Серед них і табличка Гільгамеша.

"Повертаючи ці незаконно придбані об'єкти, влада Сполучених Штатів та Іраку дає іракському народу можливість знову долучитися до своєї історії", - заявила Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле. За її словами, повернення таблички – це значна перемога у боротьбі з незаконним обігом культурних цінностей.

"Крадіжка та незаконний обіг стародавніх артефактів, як і раніше, є ключовим джерелом фінансування терористичних груп та інших злочинних організацій", - йдеться у заяві агенції.


"Чорні археологи"

Під час війни у Перській затоці в 1991 році режим Саддама Хусейна втратив контроль над деякими районами Іраку, і кілька регіональних музеїв були розграбовані. Можливо, табличка зникла саме тоді.

За даними ЮНЕСКО, коли екстремістське угруповання "Ісламська держава" контролювало більшу частину Іраку та Сирії в 2014-2019 роках, іракські археологічні пам'ятки та музеї також систематично зазнавали розграбування.

За даними міністерства юстиції США, до 2001 року табличка Гільгамеша опинилася в руках лондонського торговця антикваріатом. Потім вона потрапила до дилерів у США, а потім – назад до Лондона, де у 2014 році аукціонний будинок Christie's продав її Hobby Lobby за 1,67 млн. доларів.

Hobby Lobby подала до суду на Christie's, заявивши, що аукціонний будинок надав неправдиву документацію про історію таблички. Christie's заявила, що на той час не знала, що документи на табличку були фальшивими.

Hobby Lobby також заснувала Музей Біблії, що відкрився у 2017 році. Президент Hobby Lobby Стів Грін почав збирати артефакти для нього у 2009 році. За його словами, у ті роки він мало що розумів у колекційному бізнесі і особливо не дбав про перевірку майбутніх експонатів щодо законності їхнього походження.

У 2017 році Hobby Lobby погодилася виплатити штраф у 3 млн. доларів у рамках мирової угоди з міністерством юстиції. Компанія також обіцяла повернути тисячі глиняних табличок, які опинилися у її колекції незаконним шляхом.

У березні 2020 року Грін оголосив, що поверне 11 500 об'єктів урядам Іраку та Єгипту.


Епос про Гільгамеша

Табличка розміром приблизно 12,5 на 17 сантиметрів містить частину епосу про Гільгамеша, записану аккадським клинописом. Вважають, що саму поему створили щонайменше 4000 років тому.

Про головного героя епосу, могутнього напівбога Гільгамеша, складені пісні шумерською мовою, деякі з них створили ще в кінці першої половини III тисячоліття до Р.Х. Вважають, що вони лягли в основу аккадського "Епосу", що створювався протягом півтори тисячі років починаючи з XVIII-XVII століть до Р.Х.

Найповнішу версію "Епосу про Гільгамеша" виявили в середині XIX століття під час розкопок клинописної бібліотеки царя Ашшурбанапала в Ніневії. Вона записана на 12 табличках, включає близько 3 тисячі віршів і датована VII століттям до Р.Х. Згодом археологи виявили фрагменти інших версій епосу, зокрема й хурритською та хетською мовами.

Сам Гільгамеш був історичною особистістю – правителем шумерського міста Урука близько 2800-2700 років до Р.Х., його ім'я згадується у табличці зі списком шумерських правителів. В епосі ж він могутній напівбог, який здійснює різні подвиги зі своїм компаньйоном Енкіду й шукає безсмертя.

Епос також розповідає про Великий потоп, це одна з ранніх згадок про нього, а також містить деякі інші паралелі з Біблією.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.