В Іраку розкопали святилище шумерського бога війни

Археологи виявили в регіоні Гірсу в Іраку 5000-річну культову зону, де проводилися свята, жертвопринесення тварин і ритуальні обряди, присвячені богу Нінгірсу.

Вчені з Великобританії і Канади знайшли понад 300 розбитих церемоніальних керамічних чашок, мисок, горщиків, а також велику кількість кісток тварин, повідомляє НВ із посиланням на Live Science.

 
ФОТО: S. Rey / Tello / Girsu Project

Нінгірсу — бог війни і землеробства в шумерської міфології, а також бог-покровитель областей Гірсу і Лагаш. Нінгірсу називали "владикою землеробства", який стежить за порядком на полях і каналах.

Знайдений культовий майданчик було створено жителями древнього міста Гірсу і називався він – Уруку, що буквально означає "священне місто". Однією з яскравих знахідок стала бронзова статуетка качки з очима з черепашок. Дослідники також знайшли частину вази з написом на честь бога Нінгірсу.

Автори знахідки, Себастьян Рей з Британського музею і Тіна Грінфілд з Університету Саскачевану сказали, що чашки і кубки, які вони знайшли, імовірно, використовувалися в релігійному обряді.

На майданчику знайшли товстий шар попелу, який, ймовірно, залишився від великих ритуальних вогнищ. Команда також знайшла вісім заповнених попелом овальних форм, які, ймовірно, були залишками ліхтарів.

Археологи вважають, що культова зона використовувалася протягом періоду, який тривав між 2950−2350 до Р.Х. Велика кількість церемоніальної кераміки міцно пов'язуює культову зону з місцем, "де згідно клинописним текстам проводилися релігійні свята і де населення Гірсу збиралося, щоб святкувати і шанувати своїх богів", відзначили автори відкриття.

Клинописні таблички, знайдені в Гірсу в кінці ХІХ-го і початку ХХ-го століття, описують релігійні свята, для яких використовувалася ця культова зона. За словами Рея і Грінфілд, в табличках написано, що релігійне свято на честь Нінгірсу проводився два рази на рік і тривало три-чотири дні.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.