Позиція Українського історичного товариства в Польщі у зв'язку з припиненням Інститутом національної пам'яті розслідування у справі акції "Вісла".

У війні проти України росіяни масово вдаються до репресивних практик минулого – депортацій, влаштування фільтраційних таборів, невиправданого насильства проти цивільного населення, свавільних конфіскацій майна тощо. Цілком солідаризуємося з тими представниками польського суспільства, які усвідомлюють, що виправдання злочинів тоталітарних режимів може мати катастрофічні наслідки, а також публічно протидіють фактам такого виправдання.

Цю естонську медаль носить на своєму пластовому однострої офіцер українських Сил спецоперацій. Колись давно, коли ще Ющенко був Президентом, група волонтерів із Пласт - український скаутинг почала вивчати досвід спротиву окупантам балтійських країн НАТО. Про цю "пластову спецоперацію" писали центральні ЗМІ кількох країн. А естонська контррозвідка врешті-решт виявила крота в своїх Збройних Силах. Яким виявився єдиний етнічний росіянин, який здобув ступінь майора в естонській армії.

Українські історики пояснили, що не так з рішенням польського прокурора, який закрив розслідування і назвав гуманною акцію «Вісла»: ігнорує факти та спровоковане політичними причинами.

Референдум 1 грудня 1991 року таки справді має епохальне значення: усенародне схвалення надало Українській Державі абсолютної – і внутрішньої, і міжнародної – легітимності. А тому нинішні путінські базікання про "адін народ, що складається з трьох віток", "ісконнорусскую територію", а відтак – необхідність єдиної держави сприймаються як злочинні неонацистські затії. Як підставу для розгляду злочинних дій для їх реалізації Міжнародним Воєнним Трибуналом в Гаазі.

Щоразу, коли я переглядаю списки українських діячів, засуджених військовим румунським судом в Яссах в 1942 році, мене охоплює жаль за скаліченими долями молодих людей, наймолодшому з яких, Іванові Руснакові, на момент винесення присуду сповнилося щойно 15 років! Однак ви змарнуєте свій час, шукаючи бодай якоїсь інформації про нього, чи про 22 літню Лідію Щербанович, засуджену того ж дня 31 березня 1942 року до 12 років каторги.

Спочатку було невиразне фото у "Літописі червоної калини" за лютий 1939 року, з підписом "Стрілецька могила у Ваневі (Белзчина), висипана місцевою молоддю під проводом студента Ореста Менцінського в пам'ять поляглих членів Українських Армій у Визвольній Війні". Далі було кількамісячне "свербіння": збереглася чи ні, в якому стані, які деталі, обставини, історія?

На початку війни ми сподівалися, що серйозною і чутливою травмою будуть шалені втрати росіян. Пам'ятаєте, була популярною теза, що коли росіяни отримають свої 100 тисяч цинкових гробів, підтримка війни, а може й кремлівського режиму, посипеться. Але ставлення росіян до самих себе - жахливе. Вони не цінують життя, вони неемпатичні навіть до своїх.

24 листопада Генріху Алтуняну, Генчику, як його всі називали, виповнюється 90 років. Ми познайомилися 1972 року невдовзі після закінчення трирічного терміну ув'язнення його та трьох посправників, Аркадія Левіна, Владика Недобори та Володі Пономарьова. Познайомилися з ними та з усією компанією, названою Борисом Чичибабіним "Павлопольська бражка".

"21 листопада 1920 року Дієва Армія, в повному порядку, з останнім боєм вийшла на територію Галичини, окупованої Польщею, яка зрадивши тоді свого союзника, нині й сама потрапила під червону, насправді російську владу... Армія Української Народньої Республіки перестала існувати, але створила невмирущу традицію боротьби за державну незалежність України!".

Міністерство оборони України розробило зміни до законодавства щодо зниження граничного віку перебування призовників на військовому обліку з 27 до 25 років. Відповідний закон ще у травні 2023-го був ухвалений парламентом, проте Президент України не поспішає його підписувати. Та як було колись? У якому віці українці йшли воювати під час Першої та Другої світових воєн?

Зайшли буряти, чечени, росгвардія. Грабували безбожно. Фурами вивозили все, що змогли підняти з землі. Що було надто важке, як наприклад деревообробний станок, чи дорога автівка, яку завести не змогли, чіпали на тросах до гелікоптера.

Уривок із "Щоденника" Євгена Чикаленка за 15 березня 1912 року.

1986 року римо-католицький і польський священик Юзеф Марія Бохенський надіслав до паризького часопису "Культура" лист із проханням опублікувати історію римо-католицького священика зі Львова о. Володимира Цєньського. У 1940 році НКВД арештувало о. Володимира і під час арешту змушували його підписати документи проти Митрополита. Коли він відмовив, на його очах замучили молоду польку, намагаючись вплинути на нього.

3 листопада на війні з РФ загинув Тарас Давидюк з Рівного — пластун, журналіст, громадський діяч, військовий розвідник.

Напередодні Всесвітнього дня метеоролога в 2013 році я вирішила запросити дівчат з роботи до себе додому на посиденьки. Аж тут 22 березня у Києві, власне, на Всесвітній день метеоролога, розпочався знаменитий сніг, котрий я назвала Великим Київським Снігом. 56 годин поспіль ішов тоді сніг у Києві. Він почався 22 березня близько одинадцятої години ранку і закінчився о сьомій вечора 23 березня. 40 мільйонів тонн снігу випало за дві доби в столиці - такої кількості опадів не було більше 100 років.

4 листопада 2023 року в Торонто відбулася публічна зустріч з українським та американським істориком, професором кафедри української історії в Гарвардському університеті Сергієм Плохієм, організована Києво-Могилянською фундацією Канади. Модерувала подію Марта Дичок з Університету Західного Онтаріо.

Даремно Канада і Польща навипередки почали відмежовуватися від 98-річного ветерана національно-визвольних змагань Ярослава Гунька. Особливо Канада, яка вже переживала аналогічну ситуацію у 1957 році, коли також довелося вибачатися, але перед українцями.

На мій 11 день народження мама подарувала мені дивний (як мені тоді здавалось) подарунок – коробку 5-ти компакт-дисків. Я, звісно, приглядався до них якийсь час в магазині, але перша моя реакція була розчаруванням. Ну, бо коробка 5 CD для 11-річного хлопчиська з якимись чотирма незрозумілими патлатими чуваками здавалась далеко не найбільш цікавим подарунком. Мама, так само як і я сам тоді, навіть не підозрювала, яку скриньку Пандори вона відкриває.

Він пройшов всю нашу визвольну війну. В січні 1918 у боях за Києві. У славному поході Болбочана на Крим. На теренах сучасної Брянщини - тоді української Стародубщини - в складі загону Болбочана. У листопаді 1918 року в Харкові вкопав свої гармати прямо в центрі міста - на Павлівській площі - і спільно із 2-м запорозьким полком Болбочана повернули владу на Харківщині в український і руки.