Військові прокурори вшановують пам’ять того, хто століття назад був одним з перших Головних військових прокурорів Армії Української Народної Республіки.
"Заповідаючи уступки на користь Польщі, місія зискувала для України доброзичливого сусіда. З ним наш уряд міг вести переговори і умовлятися щодо допомоги зброєю, амуніцією та набоями", – писав керуючий МЗС УНР Андрій Лівицький у звіті для прем'єр-міністра Ісаака Мазепи 1 квітня 1920 року.
До 140-річчя від дня народження Андрія Лівицького співробітник Українського інституту національної пам'яті, кандидат історичних наук Ярослав Файзулін підготував видання "Андрій Лівицький. Листування (1919-1953 роки)".
В ніч з 17 на 18 березня невідомими був сплюндрований меморіал воякам Армії УНР у м. Ананьїв Одеської області. Пам’ятник облили фарбою та закидали яйцями.
Електронну версію книги "Горе переможеним. Репресовані міністри Української революції" виклав для завантаження Український інститут національної пам'яті. Одним з упорядників видання є редактор "Історичної правди" Віталій Скальський.
Київ захопили більшовики. Вони стали убивати своїх ворогів. Спочатку назвали число у девʼять тисяч жертв. Червоний Хрест нарахував пʼять тисяч. Найгучніша смерть – вбивство митрополита Володимира. Найгучніша матеріальна втрата – пожежа будинку Грушевського на Паньківській.
1 березня 2019 року відкрили меморіальну дошку на честь Григорія Радченка – інженера-гідротехніка, громадського діяча, уродженця села Спаське Сосницького району.
22 лютого в с. Дащенки Варвинського району Чернігівської області відкрили меморіальну дошку командирові українських підрозділів у бою під Крутами Аверкію Гончаренку.
Дехто з українців намагався зупинити цю криваву розправу. Чоловік на прізвище Кочеровський вибіг на вулицю, вхопив дитину, що тікала від погромників, і закричав до них: "Християни, що ж ви робите?" Його разом з дитиною вбили на місці. Серед погромників був і єврей, який змінив прізвище з Рахмана на більш українське Рахманенко.